Шлях до себе_сценарій.docx
Коментарі
Cтосовно данного сценарію.
Переписувався він у сценарій з роману. Щоправда незакінченого, чи радше кажучи, погано відредагованого. На початку сценарій був ще більший, під 200 сторінок. Наразі над ним не працюю, а отже досягнень та пошуку не має. Може згодом.
Одна з робочих назв - "роман одного героя". Власне в це вкладалося, що центром, осереддям всих подій є свідомість одного. Додати до цього, що мова йде про підлітка, згадати про максималізм, й вже з цього виводити розуміння. Такий був задум.
Власне задум протягом багаторічної писанини мінявся кілька разів. Але сценарій писався з задуму показати підлітка, що той з певним вороком мрій та сподівань входить у світ. Ну власне входження це травматичне, що й робить його інфантильною особистісттю. (Мені особисто чомусь було цікаво підвести якесь добре вмотивоване підгрунття до людського потягу вбивати, коли від природи прямих задатків,(щось на кшалт пошкодженого, чи особливо улаштованого мізку) до того не має. Бо якось ніколи не міг та й зараз не можу того осягнути.) Ось звідси й стає потрібною вся лінія з Тоньою. Й власне саме такий різкий обрив цієї лінії потрібен.
Щодо поганої вмотивованості вчинку Тоні. Не знаю, може дійно погано розкрив, але сцена в кафе, де власне відбулося знайомство, а потім коментар Марини, вже потому, власне був покликаний розкрити ту обставину, що знайомство відбулося саме тому, що Сашко їй вподобався більше. Тут скоріше варто визнати, що погано вмотивованим є подальший розвиток стосунків саме з ГГ. Але то розкривається через таку купу обставин, як більш активна поведінка ГГ по відношенню до об'єкту пристрасті, знання Сашою тієї обставини, що він до неї нерівно дихає, ну й певна підліткова стереотепія на кшалт "не можу розібратися у своїх почуттях", бо то типу модно, а отже викликає на цю моду орієнтовану поведінку. (Напевно це в сценарії не розкрито, а тому буде напрямок для доробки).
Щодо однаковості різних дівчат. Вони саме такими однаковими й мають бути, адже герой не шукає в них особистостей. на бачить їх як інших, "не-я", так би мовити, а шукає в них свою особистість.
Три стилі оповіді. Просто хотілося різними засобами розкрити один й той внутрішній світ. Світ, в якому інші виступають більшою мірою у якості матерьялу для порівняльного аналізу з власними особистісними рисами, якостями й т.ін. Й отож, для показу цього світу потрібно певною мірою обмежити взаємодію з іншими, а натомість працювати з матеріалом, в якому герой відображає саме себе. Та й такий спосіб мав також підкреслити розірваність, незбалансованість, тривогу даного світосприйняття.
Щодо наслідування психотерепевта Ігорем, то напевно недопрацьованість. Адже в першопочатковому задумі сценарію праглося показати, що не лише Єгор та Ігор то одна й та ж особа, але й Дід належить до них. Але потім довелося відмовитись, адже не хотілося переоптяжувати, та й певний розвиток сюжету тому суперечив (не пригадаю вже зараз що саме). А тому вибір психотерапевта-щоденника підкреслює лише його як деяку умовиглядність, а не реально існуючу особистість. Щось на кшалт совісті, яка постійно спить.
Власне за писаням цього коментаря багато проблемних місць сценарію осягнув. Так що обернений зв'язок для автора річ надзвичайно важлива та неоціненна.
Отож, ще раз Вам велика дяка, Юрію, за коментування!
Дякую! Все одно мені цікаво через посилену Вашу увагу до форми, тобто до єдності вищого гатунку.
Чи триває пошук? Як Ви оцінюєте процес і свої композиційні досягнення?
Це сценарій, з якого все починалося, перший, не першим закінчений, але перший за задумом та початком реалізації...Так що помилки та прорахунки для мене тут не завжди очевидні, але чужа думка дуже й дуже важлива...Так що дякую за такий змістовний коментар...
Більш змістовно відпишусь пізніше, а то наразі замало часу для аналізу коментаря...
З повагою...
Ще трохи, і я синхронізуюсь з сценарієм:
«Починалася остання декада жовтня місяця. Але погода була зовсім не осіння. Швидше весняна…»
Багато тонкої поезії, місцями дуже кінематографічної…
Сповідальна, лірично-філософська, імпресіоністична річ, яка, на жаль, іноді ігнорує закони сприйняття цього виду мистецтва і яку тому потрібно скорочувати і структурно, і словесно, наприклад, навіть деякі пестливі слова, оті «щічки рожеві, губки вологі» (це пошлість, а ви не Діма Гордон!) в діалогах. В ремарці вже хай буде…
Три стилі оповіді, реалістична, спогади, сюр-сни-роздвоєння, які потрібно збалансовувати…, або кудись приставати… тобто писати окремі сценарії
Три дівки, Оля, Віта, Марина, який сенс їх участі в житті героя?Для кількості?
Можуть бути, але кожна має відрізнятися.
Три історії, незакінчена з Тонею гальмує дію і проситься в окрему оповідь.
Щури гарні, найрозумніші істоти…
Ігор в деяких моментах дублює психотерапевта.
До природи конфлікту лінії «Тоня».
«Відбивання» жінки, явище, що трапляється часто. Коли це друзі, рідше. Коли юнаки, ще рідше. І безперечно, непоганий предмет для психоаналізу.
Коли не мотивувати причини «зради», може бути смішно на екрані, навіть дуже.
Саща поліз цілуватися до дівчини товариша і… всьо.!? Малувато. Просто розпущеність? Заборонений плід? Може бути, але все-таки малувато. Чим Саша для Тоні краще Єгора?
Цього немає, і це має бути в щоденнику Тоні!
Якщо б це було, значно б була подолана аморфність, рефлексійнсть цієї речі.
Мало Фрейда.
Дякую за роздуми, так, є у Вас там щось вселенсько-трагічно-підліт
кове, від «Над прірвою, у житі…»
Перечитайте, проаналізуйте і сексуальну концепцію…
Тільки писанням про сценарій («отже, що ми маємо…») і можна щось осягнути і лише так знайти рішення проблем. Не раз пересвідчувався! Бо думка «проскакує» мимо, не помічає, не конкретизує, а коли ж пишете, перо бачить все, не залишає думки напів-втіленими в слова, інша якість думання…
Написав Юрій Сорока, 11:30 28.10.2012