Провідник_cценарій.doc
Коментарі
Дуже радий, Оксано, що коментар виявився принагідним для Вас. Власне з Вашого попереднього коментаря виходячи й формував його, адже я взагалі спочатку Орсона збирався коментувати, та захотів перевірити одну детальку й наткнувся на ось цей сценарій у Вашому доробку.
Ось цей сценарій чіпляє. Якщо дуже забажати, то не лише повний метр, але й серіал сезонів десь так на шість розписати можна. Варто лише героїв ще з парочку додати.
Але то, як вже зауважував, таке. Було б лише бажання автора.
А наразі все ж, якщо полишатися в рамках КМ, варто було б зосередити увагу на тих змінах, що з героєм відбулися й його до них відношені. Тим паче, що Ви їх вже й неодноразово анонсували вустами Борисовича в його репліках - "..Ти звикнеш". А звик чи не звик - не зрозуміло. (Й тут мені чомусь вимальовувалось - сигаретний дим й все наче в тумані, сидить собі герой в своїй "каптьорці", тоне в тому диму, мружить від нього очі, та ріжеться з мерцями в доміно, чи карти, чи ще щось подібне. Може навіть на бажання. Варто ж якось час до перед світанкового виходу скоротати.) Хоча це вже мої мари. Може Ви й не комедію писати хотіли. Так що не зважайте та не судіть строго.
З повагою та
Успіхів на творчій ниві!
:).
Дуже вдячна, Геннадію, за Ваш коментар! Дійсно, дуже багато речей підкреслили, над якими я навіть не замислювалася. Важко суперечити і коментувати Ваші запитання чи заперечення, адже Ви самі на них і даєте відповідь))) Проте сльоза Жені - це його реакція на те, що з ним зараз відбувається, а відбувається те - що він сам не розуміє, що з ним відбувається. Я знайшла саме такий хід показати це.
Як зрозуміло з мого попереднього коментаря до цього сценарію, я сама бачу, що над цим сценарієм ще треба працювати, тому що ніби і фабула є, а наповненості ще не вистачає стільки, щоб глядач залишився "ситим".
Дуже сподобалася Ваша ідея - розкрити характери мерців. Це може бути цікаво. Але от не знаю, чи доросте до повного метру чи ні...
Оксано, одразу перепрошую за ім'я з маленької літери. Ненавмисно. То вже мабуть спати пора йти :)
Популярна напевно тема, бо й сам щось про це десь з місяць тому хотів писати. Ну не зовсім про перехід, а про перші хвилини опісля. Але зважаючи на схематичність - плюнув та полишив.
Мені ця історія видалася чомусь оповідаючою не про перехід, не про смерть, а про те, що працівники моргу не просто працівники моргу, а дещо більше.
Й вже звідси стає правомірною така неувага й до самих мерців, й до антуражу, що перехід супроводжує. Адже то неважливо - чи то трасою, чи водою, а чи то тунелем зі світлом в кінці. Не важливо - як й чому саме так мерці відносяться до факту смерті своєї. Й також можливо полишити без відповіді - чому мерці знають - хто їхній повадир.
Головне тут - принаймні так з тексту випливає - сам повадир. Ну й вже звідси - його відношення до відбуваючогося.
Так, спочатку показане його відношення до самої гіпотетичної можливості такого розвитку подій (крізь сон) - він боїться.
Далі він ковтає слину - але тут я не зрозумів - якщо він не розуміє, що саме відбувається, не розуміє, що Борисовича вже немає - то про що це сковтування може свідчити? Просто про неочікувану появу жінки? Може й так.
Коли ж він про все дізнається - він плаче. Напевно шкодуючи чи то пак - жаліючи Борисовича.
Далі хепіенд.
Власне не розкритими є початок - чому саме він? По вакансії передається? Й чому так неочікувано? Може якось слід його підготувати Борисовичу було? Ритуал там провести. Ну щось на кштиб цього (хоча зрозуміло - що це все затягне історію).
З іншої сторони - немає фінального відношення до самої вже відбувшоїся як достаменний факт, а не гіпотетичної, ситуації свого нового буття повадирем. Адже сльоза - то все ж у бік Борисича. Хоча я можу припустити, що жалість до попередника та сльоза - то є такий собі виверт підсвідомості героя, яка ще не позбулася страху й тим самим витісняє його зі свідомості, замінюючи менш болючим. Звідси - розвязка все ж таки є. Але пані оксана навряд цей зміст вкладала.
А одже - непогано було б показати - як йому живеться повадирем. Звик він, чи не звик, боїться, боїться - не боїться? Пишається?
Ну й взагалі - цілу фільму години на дві екранного часу розкрутити з теми - адже напевно кожен мрець також індивідуальність й повадиру напевно не так легко до кожної індивідуальності пристосовуватися. Але це вже таке - лірика.
Дякую, пане Юрію. Цілком згодна з Вами. Я сама відчуваю, що є дедосказаність. Але яка? Тому і виклала цей сценарій тут...
Тут важливо зрозуміти чого саме не вистачає, щоб не зробити цю історію затягнутою.
Я не хотіла тут показувати Смерть ні у вигляді жінки ні яке інакше. Просто взяти перехід з одного життя в інше. Адже, як кажуть, після смерті людська душа ще перебуває на землі 40 днів. А потім йде кудись... Куди? я не знаю, і думаю, що кожен уявляє це місце по-своєму. Мені цікаво було саме зачепити цей перехід.
Естафета Харонів…
Влучно схоплено настрій, начертано класичне драматургічне, але ескізно, пророцтво і здійснення, є віщий сон, але є і якась незавершеність, структурна неповнота…
Відтак, небагато об’єму, обертонів, естетики… аналогії: наприклад, якщо немає річки і човна, то на що якісніше це замінено? Наприклад, мені цікаво, яке воно, те місто мертвих?
Але й місто чомусь і мертвих, і мабуть не мертвих. Чи як приходить смерть? Жінкою? Якщо вона і є Смерть, чому тоді вона сама упокоїлася?
Відсутність чіткої алегорії і адресних деталей може зробити твір претензійним.
Дякую, Геннадію! Вам також творчих успіхів! Думаю, Ви б могли працювати script-doctor'ом. Цікаво, як Ви оцінюєте Орсона? І що за штуку перевіряли?
Написав Оксана Артеменко, 22:01 12.11.2012