Товста й тонка_сценарiй.doc
Коментарі
Бачите, як цікаво. Виявляється, обидві героїні - це одна і та сама людина. Звідки це випливає?
Анастасіє, ще раз. Річ не у смаках чи пріоритетах, а у чіткому їх визначенні та трансляції.
Існує тисячі художніх стратегій, проте вони дуже рідко бувають неусвідомленими, принаймні у кінематографі.
Ігоре! Я пропустила момент, коли в коментарях з'явилось слово "метафора". "Товста й тонка" - означає лише вагу й об'єм жирової тканини. Товста й тонка - це про одну й ту ж саму дівчину.
Я - колім Ваша така ласка - не буду визначати жанр історії. Не подобається мені ані визначення "чорна комедія", ані визначення "реалістична драма". Отак. І ще раз дуже дякую за поставлені до історії запитання, що безперечно стануть у нагоді.
Анатасіє, формулювання слід вживати коректно. Наприклад, метафора має чітке визначення. Нею не може бути усе, що ми назвемо метафорою, як би нам сильно цього не хотілося. Перед розмовою люди, як правило, домовляються про термінологію. Це виключає суб'єктивізм та інтелектуальне свавілля. І, звісно, економить час.
Так само і кіножанри, кожен з них має свої правила. Тут нема жодної анархії, як це може здатися на перший погляд. Автор, який обирає певний жанр, працює згідно із визначеним конвенціями.
Звісно, Ви можете іґнорувати будь-які загальновизнані чи загальновідомі правила. Проте зовсім без правил Ви творити не можете. Так не буває. Для самої себе правила визначаєте Ви і тільки Ви.
І щоб оточуючі не вгадували правила, за якими Ви творите свої тексти, краще ознайомити з ними коментаторів заздалегідь.
Наприклад, мій сценарій "Товста і тонка" - чорна комедія. Або - реалістична драма. Або ще щось. Відтак ми будемо знати, на чому будувати свої судження.
Як можна бути об'єктивним у творчостi та у вираженнi власних думок?!
Геннадію, я тільки закликаю до чіткості та коректності формулювань та визначень. Менше суб'єктивізму - більше об'єктивності!
Панове, красно дякую, було вельми цікаво читати дискусію.
Ігоре, Ваші запитання "невже?", "а якщо?", "чому?" - саме ті запитання, які можуть з'явитися у читачів чи, може, глядачів. Звісно, історія не дасть відповідей. Але Ви так влучно поставили їх - респект і пошана.
Мені як людині ближче світосприйняття Геннадія, його інтерпретація, певним чином, схожа на думки, що закладалися всередину.
Втім, Ігор правий, кажучи, що історію потрібно переписати. Погоджуюся. Бо за час, що пройшов від моменту написання, встигла до неї охолонути.
Ігорю, завжди більш за все боюся полишитися незрозумітим. Але так майже завжди буває, коли мова йде про особисті враження та про суб`єктивне бачення. Дозвольте висловити свою думку.
Для мене в даному сценарії метафоричність полягає в виражені певних соціальних стереотипів через апелювання до класичного твору. Тобто, метафора не у самих героях, а у соціальному розрізі, що сценарій його обігрує. Соціальний стереотип для мене тут; перше - безпринципність модельного бізнесу, друге - певні зовнішні стандарти, що накладаються на декотрих учасників даного бізнесу, власне на моделей. Й сатира вбачається саме в певному гротескному згущенні барв навколо цих двох стереотепій.
Хоча тут повторюся, це моє суб`єктивне бачення й я ніяким чином не заперечую, що сценарій можливо сприймати й в інший спосіб. Отже, претензії на остаточну істину я не маю.
З повагою, Геннадій.
Геннадію, не перестаю дивуватися. Що означає вислів «даний сценарій є певною метафорою»?
Традиційно метафорою називають літературний прийом, який будується за принципом перенесення ознак одного предмета на інший предмет. Літературна метафора «товстий» та «тонкий» позначають собою не стільки фізичні характеристики персонажів, скільки їхній соціальний статус: товстий означає багатий, сильний та впливовий, тонкий – бідний, слабкий і залежний.
У сценарії «Товста та тонка» описана мною метафора не застосовується взагалі, бо автори вирішили використовувати слова у їх первісному, а не переносному значенні, і товста позначає собою просто огрядну жінка, а тонка – худу. Ніяких метафор.
А якщо перед нами реалістична історія, то її слід оцінювати за мірками реалістичної оповіді, а тут важливими чинниками є мотивація та послідовність персонажів, достовірність конфлікту та спосіб його розв’язання.
А за тими параметрами сценарій викликає чимало запитань. Наприклад, мотивація персонажів. Оля хотіла усунути свою конкурентку – цілком зрозуміла мотивація. Проте чому для досягнення своєї мети вона вирішила загодувати дівчину, а не просто вбити чи, наприклад, продати у сексуальне рабство, якщо вже вона має такого впливово та безстрашного партнера?
Або її хлопець. Чому він вирішив допомогти своїй дівчині? Через кохання? Чи може через вроджений садизм і почуття безкарності? І чому згодом відмовився викрасти наступну жертву? Прокинулася совість? Відчув страх перед покаранням?
І на чому будується сам конфлікт? На дівочому капризі? Невже поряд немає іншого агентства, куди можна звернутися, аби зробити кар’єру? Невже Світлана уклала скрізь ексклюзивні контракти?
На всі ці запитання сценарій не дає відповіді. В історії йдеться про серйозний злочин, який тягне за собою серйозну відповідальність. Персонажі не можуть вести себе так необачно.
Тепер стосовно жанру. Попереднього разу я висловив припущення, що сценарій за жанром чорна комедія, сподіваючись, що автори або підтвердять, або заперечать мою версію.
Оскільки коментаря не отримав, додам кілька слів від себе.
Якщо це чорна комедія, то вона не вимагає ані психологізму, ані чіткої мотивації персонажів, ані їхньої послідовності.
Чорна комедія тримається на комічному обігравання традиційно серйозних та похмурих тем на кшталт хвороби та смерті. І комічний ефект досягається тут за допомогою сильних художніх засобів, які тяжіють до абсурду.
Чи є сценарій «Товста та тонка» чорною комедією? На мій погляд, ні. По-перше, його тематика надто локальна, бо кого хвилює суперництво моделей, крім самих моделей? А, по-друге, художні засоби сценарію радше мінімалістичні, ніж надмірні. Ось якби головна героїня зі своїм хлопцем загодовували не тільки кожну наступну суперницю Олі, але й усіх навколо, а потім померли б самі від переїдання чи, навпаки, від надмірного виснаження - то це була б чорна комедія.
Сатири тут також нема. Про які соціальні стереотипи йдеться?
Висновок: сценарій слід переписати, зосередивши свою увагу на жанрі історії.
Як на мене, даний сценарій є певною метафорою й в цьому його перевага. Й з цього боку, в мене самого виникає здивування щодо здивування попередннього коментатора. Адже вимагати від даного сценарію більшої соціальної реалістичності, більшої, так б мовити, вкрапленності в реальне життя, означає позбавляти його метафоричності й, таким чином, основної переваги. Вимагати від героїв принципово інших вчинків - означє творити інших героїв. Адже таким шляхом може вивіятися весь заряд сатири, який безумовно тут присутній. Зрозуміло, що вся трагікомедія твориться на вдалій експлуатації соціальних стереотипів. Й стереотипність героїв, їх вчинків та прагнень, власне героїв, а разом з ними й оповідаєму історію творить. Й якщо оцієї стереотипії позбавляти, роблячи їх більш реалістичними, більш живими, а ніж автоматичними, то й історія вийде дещо про інше.
Хоча, з іншого боку, історія видається дещо затянутою. Зайвою, як на мене, є перша сцена, яка абсолютно нічого для глядача не відкриває, адже у купі зі сценою другою, вони транслюють один й той же посил до аудиторії. Й опісля того, як друг суперниці починає годувати героїню, а глядачу все зрозуміло стає, до фіналу проходить забагато часу, а принципово нового для глядача нічого не відкривається.
А загалом, доволі кумедна оповідь.
Скажу відверто, заскочений таким буквальним, "гастрономічним" прочитанням відомої (насамперед із Чехова) літературної метафори про тонкого та товстого.
У раннього Полянського є короткометражка під такою ж назвою, там товстий знущається із тонкого, десь у полі на тлі Парижа. Проте і тут нема гастрономії. Товщина та худоба завжди позначали насамперед соціальний статус людини, а вже потім усе інше.
Себто Анастасія Гавінська та Ірина Самоздран відступили від традиції, аби розповісти нам історію двох моделей-суперниць, одна із яких, використовуючи свого друга, викрадає іншу, відгодовує її і таким чином виводить із бізнесу.
Чому б і ні?
Щоправда, легкість, із якою вдається дівчині такий план, викликає певне здивування, якого годі згладити жанром історії, яка, як я гадаю, є чорною комедією.
Я допускаю, що у нашій країні викрасти людину, яка має родичів та суспільні зобов'язання, доволі легко, проте ця легкість не повинна бути пов'язана тільки із бездіяльністю правоохоронних органів чи безкарністю мажорів.
Чому Оля не знайшла іншого способу покращити свою кар'єру? Невже нема інших агентств? Звідки така чорна аморальність? Чому її хлопець пішов у неї на поводу і здійснив важкий злочин?
Невже він настільки відморожений? А якщо відморожений, то чому не викрав і нову дівчину?
Тобто перед нами доволі жорстка історія про позбавлення волі та каліцтво іншої людини, яке відбувається з неймовірною легкістю, яку мені особисто важко пояснити.
Запитання також викликає фінал, який, як мені видається, надто глумливий щодо героїні, яка і без того постраждала. Може, якось співчутливіше?
Не обидвi героїнi - назва вмiстила в себе перетворення, що сталися з однією. Втiм, це робоча назва. Iгоре, дякую за вiдповiдь. Буду працювати над історiєю.
Написав Анастасія Старожицька, 14:31 14.03.2012