Сценарій ігрового короткометражного фільму

Оксана Павленко приїздить до Києва, щоб стати художницею і вступає до майстерні Федора Кричевського. Невдовзі Київ опиняється у епіцентрі громадянської війни. Тікаючи від війни, ректор Київської Художньої Академії -  Федір Кричевський, поспішно залишає студентів, академію і місто.  Розгублена Оксана прислухається до поради друзів-художників Івана Падлалки і Тимофія Бойчука і просить професора Михайла Бойчука прийняти її у свою майстерню монументального мистецтва. Підкуплений селянським вбранням Оксани та її талановитими малюнками, виходець з простої селянської родини, професор Бойчук приймає нову студентку.

Саме життя об’єднує студентів-бойчукістів. У розпал громадянської війни, учні живуть, вчаться і працюють у майстерні свого вчителя Михайла Львовича Бойчука, подібно до італійських майстерень проторенессансу. Оксана зустрічає Василя Седляра. Між ними виникає закоханість.

Оксана Павленко. Автопортрет. 1920

«Михайло Бойчук, його дружина Софія Налепинська-Бойчук, учні Василь Седляр, Іван Падалка, Іван Липківський та Микола Касперович були заарештовані розстріляні у 1937-1938 роках. Усі учні школи Бойчука звзазнали професійних гонінь та переслідувань. Більшість з них були засуджені відправлені у виправні табори Сибіру.

Єдиною бойчукісткою, яку не торкрулося колесо сталінських репресій стала Оксана Павленко.

Попри гоніння більшість учнів залишилася віддана своєму вчителю Михайлу Бойчуку. До кінця своїх днів бойчукісти підтримували один одого, листувалися та втілювали принципи школи Бойчука у своїй творчості».