Коментарі
Додам до того, що сценарій час кудись подавати й не стримаюсь від похвали, сцена де герой розмірковує про взірець та розчарування - це просто класика!
Геннадію, щодо екранізації, то я лиш про те, що ця річ цього заслуговує і її вже пора робити! Інша справа, якщо в процесі не знайдеться однодумців, тоді дійсно треба братись самому... Про це ми, здається, уже колись говорили, тоді ще я сумнівався, а зараз все далі погоджуюсь з тим, що погляди на одні і ті ж речі дуже дивно у всіх різняться... Звичайно ж, режисер вище від сценариста і скаже своє "я так вижу"))
Федоре, Вітаю навзаєм й дякую за приділені увагу та час!
Не знаю, можливо Ви й праві щодо мотиваційного потенціалу "хвороби", але за минулий між варіаціями сценарного матеріалу час дещо змінилася концепція "образу", що його розвиває основний конфлікт, отож присутність "хвороби" видається геть зайвою. Воно ж знаєте, як буває, що написати текст то одне, а от потім второпати собі яку саме історію власноруч написаний текст оповідає, та про що саме та історія - то потребує або хисту, або часу. В даному випадку виявилося, що спрацював фактор часу й несподівано стало все зрозумілим.
Втім також не можу не погодитися з думкою, що подальша кореція сценарію вочевидь доречна лише у тісній співпраці з баченням історії тією людиною, яка візьметься за її екранізацію.
Геннадію, вітаю! Прочитав і ніяк не можу означитись, який варіант кращий... Щрсь прояснилось, щось втратилось... Хвороба хлопця у першому варіанті таки викликала більший діапазон мотивуючих асоціацій, котрі працювали на основний конфлікт...Втім, це моя особиста думка, очевидний факт - вже пора подавати цю річ для екранізації, дослухатись до бачення інших людей, котрі будуть причетні до створення фільму.
Федоре, дякую за високу оцінку!
Міркуватиму над Вашою порадою.
Написав Геннадій Коваль, 09:20 16.04.2019