У фестивалі країн СНД, Естонії, Латвії і Литви «Кіношок» (Росія, Анапа) беруть участь 8 укрїнськиї кінокартин, серед яких два фільми учасників Сценарної Майстерні.
У повнометражному конкурсі – «Брати. Остання сповідь» Вікторії Трофіменко та «Плем’я” Мирослава Слабошпицького.
У конкурсі короткометражних стрічок під назвою «Межі шоку» – фільм Марії Кондакової за сценарієм Марисі Нікітюк «Листопад» і документальна робота «Балажер. Корекція дійсності» Лесі Кордонець.
Серед конкурсної програми «ТБ-шок» значиться спільна російсько-українська ігрова телестрічка «Ідеальне вбивство» російського режисера Андрєя Хрульова, виробництво компанії «Стар Медіа», продюсер Владислав Ряшин.
У конкурсній програмі фільмів для дітей з ориґінальною назвою «КиноМалыШок» – фільми «Трубач» Анатолія Матешка й «Іван Сила» Віктора Андрієнка та Ігоря Письменного.
А ще у програмі кіноальманахів Omnibus – «Чорний зошит Майдану», створений студентами КНУТКіТ ім. Івана Карпенка-Карого за художнього керівництва Юрія Терещенка.
**
Вчора, 22 вересня, на «Кіношоку» відбувся показа фільму «Плем’я» Мирослава Слабошпицького. Реакція публіки, кінофахівців була неоднозначною. Наводимо міркування відомого російського кінокритика В’ячеслава Шмирова:
«На "Киношоке" показали "Племя". Треть зала, иногда с воплями, выбежала на улицу! Мне же фильм скорее понравился. Есть что-то завораживающее в том, что картина снята без единого слова (его герои - глухонемые подростки) и без единого крупного плана - собственно, одним только общим планом. И финал - как в "Полете над гнездом кукушки", когда герой, чтобы обрести свободу, отрывает от пола тяжеленную тумбочку-умывальник. А тут их целых четыре, (тумбочки) и после "отрыва" каждой по очереди кромсаются головы спящих обидчиков, таких же подростков - членов разбойной банды (она же – племя)...
Прогресс, конечно, неумолим, но в любой чрезмерности всегда есть эффект невсамделешности. Так что никакого ужаса от увиденного я не испытал, а лишний раз ощутил условность происходящего на экране. То ли документальный фильм посмотрел - из жизни "дикой природы" (помните, когда камера почти не двигается, чтобы не вспугнуть объект наблюдения), то ли "игровую фильму", где язык жестов глухонемых естественным образом приближает нас к почти балетной пластике немого кинематографа. В любом случае, это очень неординарный дебют украинского режиссера Мирослава Слабошпицкого!»
У повнометражному конкурсі – «Брати. Остання сповідь» Вікторії Трофіменко та «Плем’я” Мирослава Слабошпицького.
У конкурсі короткометражних стрічок під назвою «Межі шоку» – фільм Марії Кондакової за сценарієм Марисі Нікітюк «Листопад» і документальна робота «Балажер. Корекція дійсності» Лесі Кордонець.
Серед конкурсної програми «ТБ-шок» значиться спільна російсько-українська ігрова телестрічка «Ідеальне вбивство» російського режисера Андрєя Хрульова, виробництво компанії «Стар Медіа», продюсер Владислав Ряшин.
У конкурсній програмі фільмів для дітей з ориґінальною назвою «КиноМалыШок» – фільми «Трубач» Анатолія Матешка й «Іван Сила» Віктора Андрієнка та Ігоря Письменного.
А ще у програмі кіноальманахів Omnibus – «Чорний зошит Майдану», створений студентами КНУТКіТ ім. Івана Карпенка-Карого за художнього керівництва Юрія Терещенка.
**
Вчора, 22 вересня, на «Кіношоку» відбувся показа фільму «Плем’я» Мирослава Слабошпицького. Реакція публіки, кінофахівців була неоднозначною. Наводимо міркування відомого російського кінокритика В’ячеслава Шмирова:
«На "Киношоке" показали "Племя". Треть зала, иногда с воплями, выбежала на улицу! Мне же фильм скорее понравился. Есть что-то завораживающее в том, что картина снята без единого слова (его герои - глухонемые подростки) и без единого крупного плана - собственно, одним только общим планом. И финал - как в "Полете над гнездом кукушки", когда герой, чтобы обрести свободу, отрывает от пола тяжеленную тумбочку-умывальник. А тут их целых четыре, (тумбочки) и после "отрыва" каждой по очереди кромсаются головы спящих обидчиков, таких же подростков - членов разбойной банды (она же – племя)...
Прогресс, конечно, неумолим, но в любой чрезмерности всегда есть эффект невсамделешности. Так что никакого ужаса от увиденного я не испытал, а лишний раз ощутил условность происходящего на экране. То ли документальный фильм посмотрел - из жизни "дикой природы" (помните, когда камера почти не двигается, чтобы не вспугнуть объект наблюдения), то ли "игровую фильму", где язык жестов глухонемых естественным образом приближает нас к почти балетной пластике немого кинематографа. В любом случае, это очень неординарный дебют украинского режиссера Мирослава Слабошпицкого!»