Дякую, Федоре, за коментарі. До редактування сценарію ще повернусь, так що вдячний за поради.

Написав Павло Остріков, 11:41 06.02.2017

Павле, з задоволенням прочитав. Деякі зауваги, як на мене:

В сцені 5 не зрозумів навантажувальної події зі з’явою палаючої жінки… Яку ролю вона відіграє, загалом для історії (певно мав би бути за тим якийсь спогад, флешбек) Таки, це ж якесь занепокоєння, стан героя…

В сцені 6 відносини двох самотніх людей (ГГ та РАЇ) хотілося би побачити трагічніше, може дещо тепліше, десь якимось натяком чи виходом на передісторію…

Передісторії бракує й головному персонажу. Посил претензійно цілеспрямований на назву фільму МИ ТАМ БІЛЬШЕ НЕ ЖИВЕМО… Тобто, на Подолі… Для киян за певних подій це може бути зрозумілим – географічно далі, а тим паче за межі країни, ну…))

Сцена 9 за ритмом дещо затягнута, випирає останній діалог: «Добре…Скоро поїдемо» Краще обірвати: Юра ствердно киває: »Скоро!», поплескує сина по плечу…

Сцена 10 заявляє, є ціль у героїв, але пророблена слабо, тому виглядає лиш матеріалом для ліплення в загальному контексті (а це ж – ривок до центрального моменту: не так все просто, зібрати ті гроші, може десь на чомусь заощаджують, недоїдають) За тим, як наслідок,інші проблеми – підривається здоров’я, всі зібрані гроші треба віддати на лікування, відтак герой «капітулює», приймає рішення віддати сина на опіку Раї…

Щодо фіналу… Очікував, що герой вдасться до суїциду…

Написав Федір Янько, 05:15 11.01.2017