Я хотів щоб відносини Капітана і Лейтенанта були більш близькими, ніж диктує статут. Старий проженний вовк і молодий ідеаліст. Плюс щоб Лейтенант викликав однозначно симпатії глядача і щоб в фіналі ми все-таки переживали за його долю. Звідси й такі діалоги майже як у батька і сина. І випадковий пасажир - це Лейтенант.

Написав Олексій Тараненко, 23:36 27.04.2016

Прописано непогано, відчувається над сценарієм працювали ретельно, заманює до прочитання ота загадковість: хто ж є хто? Дещо не зрозумів яку ролю відіграє в історії сцена відправки дружини в поїздку (випирає з загального контексту дещо награна, неприродна звітність перед керівництвом щодо цього цілком приватного шматочка життя)

Написав Федір Янько, 18:02 16.03.2016

Ні, вона замислювалася саме такий - з відкритим фіналом. Більш того, я сам не знаю, як закінчилася ця історія між водієм і пасажиром і хто вони. Це були умови задачі, так би мовити.

Надихався Антоніоні, суб'єктивністю сприйняття реальності. )

Це перший мій, якщо можна так висловитися, серйозний сценарій, я його писав три роки і Ісмаїл - спасибі йому велике - додав багато деталей як в діалогах, так і в дії.

Звичайно, тут я придумав, напевно, як багато новачків, собі якусь надідею, але історія мене не відпускала.

Написав Олексій Тараненко, 09:51 15.03.2016

Як на мене не вистачає завершеності. А продовження цієї історії буде?

Написав Марія Лепетан, 16:59 12.03.2016