19 серпня 2015 року у Північно-кавказькому окружному військовому суді завершився розгляд справи кінорежисера й сценариста Олега Сенцова (він є учасником Сценарної Майстерні) та анархіста Олександра Кольченка, обвинувачених у тероризмі. Громадське.ТV подає переклад виступу Олега Сенцова із останнім словом.

Я також, як Саша [Кольченко], ні про що вас не проситиму. Тут всім все зрозуміло. Суд окупантів не може бути справедливим за визначенням. Нічого особистого, ваша честь. Понтій Пілат, коли посидів на Місяці багато років, обдумуючи свій вчинок, потім – коли його пробачили – йшов по місячній доріжці з Га-Ноцрі і казав йому: «Ти знаєш, ти був правий – найстрашніший гріх на землі – це боягузтво. Це написав великий російський письменник Михайло Булгаков, і я з ним згоден. Боягузтво – найголовніший, найстрашніший гріх на землі. Зрада – це така особиста форма боягузтва. Велика зрада починається іноді з такого маленького боягузтва, як наприклад з Чирнієм – коли тобі одягають мішок на голову, трохи б’ють і за півгодини ти вже готовий зрадити всі свої переконання, оговорити себе в чому-завгодно, оговорити інших людей, щоб його перестали бити. Я не знаю чого варті твої переконання, якщо ти не готовий за них постраждати чи померти. Я дуже радий тому, що Гена Афанасьєв зміг переступити себе, врешті-решт зрозумів, що це шанс і зробив дуже мужній правильний вчинок. І я дуже радий за нього. Не тим, що це зараз буде великий скандал, будуть проблеми і нас виправдають – нічого цього не буде. Я радий за нього, що він буде жити далі і відчувати себе людиною, яка не «здрейфила». Йому продовжують погрожувати, там.. б’ють ногами, погрожують йому. Але вже все. Людина зробила крок в той бік, з якого назад вже не повернешся. Я дуже за нього радий.

Я вже рік перебуваю у вашій прекрасній країні, дивлюся ваш телевізор. Програма «Вести», «Время» - це дуже хороші передачі. Ваша пропаганда відмінно працює. І я певен, що більшість населення Росії вірить у те, що їм говорять: в те що Путін – найбільший молодець, в Україні – фашисти, і Росія робить все правильно. Дуже хороша пропаганда, так. Але я також розумію, що є люди ... які прекрасно розуміють, що немає в Україні ніяких фашистів, що Крим забрали незаконно, а ваші війська присутні на Донбасі. Навіть я, перебуваючи тут, у в’язниці, знаю, що ваші війська присутні на Донбасі – у нас весь ізолятор набитий «ополчєнцамі», яких туди відправляють як героїв, на ваших танках, з вашою зброєю, вони там воюють, думають, що їх тут чекають, вертаються – беручи із собою боєприпаси – і їх приймають на кордоні і дають їм термін. А вони дивуються – як, за що, нас же туди проводжали, не розуміючи, що цей потяг працює в один бік. Навіть тут у в’язниці це знають.

Я тут у в’язниці зустрівся із ГРУ-шником, вашим офіцером, якого зараз судять по іншій справі, – він брав участь у захопленні Криму. 24 березня вони вже на кораблях прибули до Севастополя. Він якраз блокував ту частину – Євпаторію – яких я забезпечував та вивозив. І його ж бригада брала участь в Іловайському котлі. Це ті факти, як лежать на поверхні. Якщо ти не закриваєш очі, ти їх бачиш. Ось стоять ваші трубадури режиму – вони теж недурні хлопці – вони знають як воно є, але продовжують брехати, продовжують робити свою роботу, знаходячи для себе якісь виправдання: треба робити свою справу, треба ростити дітей… Але навіщо ростити нове покоління рабів.

Але окрім цих усіх є ще третя частина населення Росії, яка прекрасно розуміє, що відбувається, яка не вірить у «баки» вашого агітпрому, які розуміють, що відбувається на землі та в світі, які жахливі злочини коїть ваше керівництво, але ці люди чомусь бояться. Вони думають, що нічого не можна змінити, що систему не зламаєш, ти один, нас мало, на всіх закриють у тюрмах, уб’ють, знищать і сидять тихо.

У нас також була злочинна влада. Але ми вийшли проти неї. Нас не хотіли чути – ми стукали у сміттєві баки. Нас не хотіли бачити – ми підпалювали шини. В решті-решт ми перемогли. Так само станеться у вас. В якій формі – я не знаю, я не хочу, щоб хтось постраждав. Просто я хочу, щоб у вас більше не правили злочинці. Тож єдине, що я можу побажати – третій, інформованій частині населення Росії – навчитися не боятися.