Стрічка «Зламані»/ Broken, що від 22 листопада в українському прокаті, – це драма про дорослішання британської дівчинки, а також про непрості стосунки між членами її невеликої родини. Одинадцятирічна Емілі, яку всі ласкаво називають Смердючкою, живе із старшим братом та батьком-адвокатом у десь у лондонському передмісті.
Мати покинула їх, і за дітьми доглядає нянька Кася. Багато часу в домі проводить і вчитель дівчинки Майк, який вже кілька років зустрічається із Касею, та все ніяк не може освідчитися. У їхньому завулку живуть ще дві родини – немолода подружня пара із розумово відсталим сином Ріком та самотній батько трьох істеричних дівчат-підлітків.
Саме між цими дійовими особами розігрується заплутана колізія, яка вперше демонструє Смердючці недосконалість та жорстокість дорослого життя. Спершу дівчинка стає свідком того, як турботливий сусід-татусь жорстоко б’є Ріка, повіривши у наклеп своєї доньки.
Згодом сваряться Кася та Майк, і нянька заводить роман із батьком Смердючки. У самої Емілі також чимало турбот: вона має призвичаїтися у новій школі, поставити на місце однокласницю-хуліганку та розібратися у стосунках зі своїм першим залицяльником. На додачу, Смердючка хвора на діабет, і це повсякчас загрожує її життю.
Великою кількістю сюжетних ліній та персонажів картина «Зламані» завдячує своєму літературному першоджерелу – однойменному роману письменника Деніела Клея. За його адаптацію взявся відомий британський театральний постановник Руфус Норріс, для якого «Зламані» стали першою режисерською роботою в кіно.
Головні ролі у картині зіграли актори, які також успішно поєднують роботу в театрі та кіно – Тім Рот та Кілліан Мерфі. Втім, справжньою зіркою картини стала юна виконавиця ролі Смердючки Елоїза Лоуренс, яка із незвичною для дебютантки впевненістю та легкістю витягнула на собі всю цю непросту історію.
Образ Смердючки одразу ж підкупає своєю щирістю та безпосередністю. Це звичайна та впізнавана дівчинка-підліток, яка вперше починає задивляться на хлопців, влаштовує батькові скандали та часто робить імпульсивні вчинки. І все ж, саме вона зберігає оптимізм на тлі інших персонажів картини, кожного з яких по-своєму "зламало" життя.
У "Зламаних" немає позитивних та негативних героїв, кожного з персонажів можна зрозуміти та пожаліти, навіть якщо вони чинять насилля. І хоч у картині немало комічних епізодів, перед нами справжнісінька драма, яку з деякими натяжками можна навіть назвати "соціальною".
Загалом Руфус Норріс виявився прискіпливим режисером, однаково уважним і до реплік персонажів, і до візуальних та музичних образів у своїй картині. "Зламані" запам’ятовуються насамперед своїми довершеними діалогами, жвавою та рухливою камерою Роба Гарді та музикою Electric Wave Bureau.
І хоча стрічка трохи водить манівцями своїм монтажем, вона з перших хвилин викликає симпатію та співчуття, залишаючи по собі легкість у серці та сльози на очах.
УП. Життя, 23.11.2012