Стрічка іранського режисера Асґара Фархаді «Розлучення Надера та Симін»/ Jodaeiye Nader az Simin дійшла до наших кінотеатрів із прикрим запізненням. У лютому 2011 року вона тріумфувала на Берлінале, здобувши Золотого Ведмедя, а також двох Срібних Ведмедів за найкращу чоловічу та жіночу ролі. Картину оцінили і у Сполучених Штатах, де вона здобула премію "Оскар" у номінації "найкращий іншомовний фільм".
Попри назву, розлучення головних героїв Надера (Пейман Моаді) та Симін (Лейла Хатамі) займає у фільмі не так багато часу, хоча й стає рушієм усіх наступних подій. У центрі оповіді опиняються одразу дві подружні пари, які належать до різних соціальних прошарків.
Надер та Симін – представники середнього класу. Вони непогано заробляють, мають дві машини та мешкають у хорошому районі. Їхнє життя цілком благополучне, проте вони все ж прагнуть емігрувати на Захід. І коли подружжя нарешті отримує необхідні візи, Надер відмовляється їхати, бо не хоче залишати свого важкохворого батька. Натомість Симін не змінює своїх планів. Вона подає на розлучення та покидає чоловіка. Заручником ситуації стає їхня одинадцятилітня дочка Терме, яка намагається зберегти родину.
Інше подружжя – Разіє (Саре Баят) та Ходжат (Шахаб Хоссейні) - мешкає у нетрях і ледве зводить кінці з кінцями. Аби якось втриматися на плаву, Разіє влаштовується доглядальницею до Надерового батька. Ця робота дається жінці непросто, адже їй та її маленькій донечці доводиться вставати о п’ятій ранку, аби добратися з околиць у центр міста. До того ж, вона вагітна і їй важко займатися хатніми обов’язками.
Якось жінка покидає свого підопічного на кілька годин і дідусь падає з ліжка та ледве не помирає. Розлючений Надер силою виштовхує Разіє зі своєї квартири, коли та повертається за своїми речами. Наступного дня жінка потрапляє у лікарню з викиднем. Її плід, за іранськими законами, вважається повноцінною дитиною, тож вона звинувачує Надера в убивстві.
В одному з інтерв’ю режисер цього фільму Фархаді зауважував, що прагне знімати універсальні історії, які б спонукали глядачів до роздумів. Режисер підготував для кожного зі своїх персонажів непрості моральні випробовування – Надер повинен обирати між батьком та дружиною, Симін має визначитися, їхати на Захід, чи залишитися з родиною; їхня дочка розривається між мамою і татом, а релігійна Разіє весь час сумнівається, чи дотримується божого закону.
У кожного із них є своя правда, і Фархаді свідомо не ділить своїх персонажів на добрих та поганих, дозволяючи нам самостійно судити про їхні вчинки.
«Розлучення Надера та Симін» – це не просто родинна драма, але й свого роду детектив, де злочини ховаються у буденних життєвих ситуаціях. У цій картині важливі найдрібніші деталі та незначні нюанси, бо інтонація чи випадкове слово можуть істотно вплинути на весь перебіг сюжету.
Фархаді дуже уважний і до побутових дрібниць, що робить його фільм правдивим літописом сучасного іранського життя. Впродовж фільму режисер обходиться без музики і "вмикає" її лише у останніх кадрах картини, аби підкреслити житейську невизначеність своїх героїв. Оператор Махмуд Каларі працює на близьких та середніх планах, фільмуючи портрети персонажів у їхніх домашніх інтер’єрах. Завдяки цьому картина стає зрозумілішою та інтимнішою.
Варто відзначити також квартет чудових іранських акторів Пеймана Моаді, Лейли Хатамі, Саре Баят та Шахаба Хоссейні, які буквально вжилися у свої ролі колапсуючих подружніх пар. Органічною була й виконавиця ролі Терме - юна Саріна Фархаді. Вона змогла передати страждання дитини, яка змушена обирати між батьками.
УП. Життя, 25.05.2012