Чим ближче до тридцятиріччя, тим частіше молода людина задумується, чи правильно провела свої найкращі роки. За плечима вже школа і університет, і ось ніби то мають відкритися двері у справжній дорослий світ. Та що робити, коли двадцять дев’ятий день народження знаменує собою не лише закінчення молодості, але й кінець усього життя?
Саме цьому болючому питанню і присвячена британська стрічка "Третя зірка"/ Third Star, що від 26 січня в українському прокаті. Режисерка фільму Гетті Далтон стверджує, що картина є водночас драмою і комедією, адже намагається розповісти про хворобу і смерть, не лише у похмурих, але й у яскравих барвах. Для Далтон "Третя зірка" - повнометражний дебют у кіно, і створювався він із малим бюджетом невеликим гуртом ентузіастів. Результат їхньої роботи цілком схвальний - стрічка вийшла зворушливою і, попри тему, цілком оптимістичною.
Головному герою картини Джеймсу (Бенедикт Камбербетч) виповнюється двадцять дев’ять, проте до наступного дня народження він не доживе, бо помирає від раку. Разом із трьома найкращими друзями він вирушає у пішу мандрівку до своєї улюбленої затоки Барафундл, що у вельському Пембрукширі. Ця подорож мала бути приємною розвагою, проте несподівано вона перетворюється на важке випробування як для самих хлопців, так і для їхньої дружби.
Назва стрічки «Третя зірка» відсилає до знаменитого роману «Пітер Пен», що його герой – хлопчик, який не хотів дорослішати, – жив «за другою зіркою направо». Персонажі стрічки також не надто задоволені дорослішанням. І подорож місцями дитинства дає їм змогу пригадати свої старі мрії та переглянути життєві пріоритети.
Тема картини аж ніяк не нова – існує безліч історій про смертельно хворих та їхнє примирення із власною долею, і є цілий пласт стрічок про останні подорожі хворих на рак героїв. «Третя зірка» не пропонує тут нам нічого нового, проте основна її перевага у акторському складі та чудово прописаних характерах.
Головних героїв у картині четверо. Насамперед це Джеймс, який шкодує, що змарнував своє життя, проте намагається зберегти лице до останнього. Його безробітний товариш Дейві (Том Бурк) – дуже хоче бути комусь потрібним, тому увесь свій час та зусилля присвятив смертельно хворому другові. Телевізійник Біллі (Адам Робертсон) заклопотаний тим, що сім років живе із нелюбою жінкою, яка ще й завагітніла від нього. Красунчик Майлз (Джей Джей Філд) має успіх у жінок, проте переживає, що не зміг досягти слави свого батька - відомого письменника.
На стосунках цих героїв і тримається увесь фільм. Дорогою вони дізнаються багато нового про себе та про своїх друзів, згадують минуле, сваряться та сперечаються, аби насамкінець досягти спокою, проводжаючи друга в останню дорогу.
Аби уникнути сентиментальності, автори картини ввели ще кількох епізодичних персонажів, які трапляються на шляху Джеймса та його друзів. Брутальний хлопчик-янгол, недоумкуватий паромник із нафарбованими очима та пляжний бомж, який вже два роки сподівається знайти на березі колекційні фігурки Дарта Вейдера, розбавляють драматичну оповідь та роблять її кумедною та водночас зворушливою.
Стрічка справді "чіпляє" своєю простотою, красою та життєвою правдивістю. Герої вирушають у далеку путь, сповнені стереотипів, сумнівів та страхів, але дорогою вони позбавляються зайвих предметів цивілізації, залишаючись наодинці із природою та непростими екзистенційними екстремумами – життям та смертю.
УП. Життя, 27.01.2012