У фільмі з такою назвою – для болісно-футбольної України – хотілося б конкретики. Наприклад: Донецьк, «Шахтар», ескорт Януковича, Донецька філармонія. Або Київ – стадіон «Динамо» й філармонія – поряд, до речі))

В кожнім разі потрібна конкретика. Абстракція, умовність не зачіпатиме. Мене, наприклад, аж розчаровує, засмучує і дещо навіть обурює)))

Зрештою, у сценарії герої кажуть, що вони у столиці. Добре, знов таки, яка це столиця – цитата «дарагая мая сталіца…» означає, що це Москва? Ну добре, не сприйматимемо прямолінійно, не Москва, а Київ.

А звідкіля приїхали герої? – важливе питання. Відповіді у сценарії, через якусь деталь хоча б, я не знайшов. Ну ясно, зрештою, бо все абстрактне. Повторюся, не гріє…

Дарма, що купа грошей у багажнику, поки філармонічна музика їхнього власника переймає, - вже достатня умовність. Щойно на КІНОТАВРІ дивився російський повнометражний дебют Константіна Буслова «Бабло» - там теж така умовна ситуація з пригодами кейса, набитого грошима. Але там географічно не полінувалися не тільки реальну Москву знімати, але й до реального Харкова добралися, анґажували українських акторів для ілюзії автентичності…

Написав Володимир Войтенко, 17:39 28.06.2011

Шановні друзі! Досконалих текстів не буває. Завжди є способи їх поліпшити. Ваші коментарі стануть авторові у пригоді. Напишіть, будь ласка, кілька слів, не полінуйтеся. Наперед дякую.

Написав Олександр Куманський, 09:15 18.06.2011