Пинципово, сказати б, інтуїтивістський сюжет, достатньо вільний та волюнтаристський. Сценарна драматургія досить умовна. Досить вільні темпоритмові гірки... Після всього відзнятого все одно доведеться шукати через монтаж реальну драматургію оповіді чи, влучніше сказати, дійства або ж видовища.

Так, архітектоніка зрозуміла й прозора, а всі інші драматургійні побудови - вони висновуватимуться ритмом (ритмами). До якихось узвичаєних, шаблонних (чи, пристойно кажучи, класичних) драматургійних побудов усе це має, як на моє бачення й розуміння, стосунку небагато. Тому, якщо є відчуття, як це режисерськи робити, то треба розписувати й фільмувати.

І, звісно, зрозуміло, з чого фільм виростає - з яких відчуттів, передчуттів, тривог і страхів. Цим мені історія подобається і близька, і вітаю).

Прибрав би відьмацько-упирський мелодраматизм, коли ось таке - зайві й зужиті слова; вони, як на мене, не з цієї історії й не з цього сюжету:

а)
Сірьожа
Шо ж воно Вітьок получається люди мруть і мруть, а ми їх хороним да хороним
Вітьок
Робота в нас така, а без нас воно ніяк. Года пройдуть, земля переміниться, може кагда-та і закінчиться боль чєловєчєская.

б)
Сірьожа
(рибу поправляє, дістає, всім роздає, Альона не їсть, співає)
А мені от її жаль. Красива баба.
Відьмак
(випиває і весело)
то шо толку шо красива, кагда жизні нема. Не на цьому світі нема, ні на другому не буде.

Написав Володимир Войтенко, 14:21 09.06.2014