…«шиза косіт наши ряди» і справляє досить сильне враження.

Це такий своєрідний «Сталкер» – виконання наших чи то бажань, чи екранізація людських прокльонів. З одного боку, дуже типові й упізнавані типи – світоглядно, ментально, психічно-психологічно etc, з іншого – повний сюрреалізм, як межова відвертість. А може, це соц.реалізм, що показує …в розвитку?))

Але, ой, для цього «бунюельства» потрібна адекватна ж бо режисура, аби це, з одного боку, не постало цирком, з другого – елементарною «чорнухою», а з третього – щоб не було річчю в собі, загадково-зашифрованою. Тут, переконаний, потрібна якась неземна, даруйте, янгольська ясність, прозорість, легкість, аби все це божевілля можна було би переварити, а не плюватися від нього й на нього; одне слово, щоб глядачеві не стати Дядею Толею))

Може бути бомба))

Є сумніви стосовно стилістичної адекватності й т.зв. правди характеру що до передостаннього монологу-звертання Дяті Толі – до Достоєвського. Воно мені чомусь запахло поганою естрадою типу Задорнова… Достоєвському, гадаю, Дядя Толя теж би мав щось цікаве сказати, на рівні його одкровення Богові.

Написав Володимир Войтенко, 21:05 08.04.2011