Орсон_сценарій.doc
Коментарі
Перше враження - сценарій створив таке відчуття, що писаний він наче домашнє завдання. Ніби якийсь там гіпотетичний викладач сказав "Любі мої, знайдіть історію й напишіть з неї сценарій".
Ось власне звідси й ота "штука", яку я перевіряв. Мені стало цікаво - наскільки в інших своїх творах Ви присутні як автор. Але тут маленька накладка вийшла. Адже Ваше прізвище в мене пов'язане, перш за все, з "Крилами", ну ще "Подорож на небеса", що з останніх можна пригадати. Ну звісно, що тут я сам собі наплутав, осягнув, що то сестри Вашої доробок, думаю, дай же Ваші перечитаю, щоб зрозуміти, наскільки стиль "Орсона" характерний для останіх вже Ваших сценаріїв. Ну ось якось так.
Підсумовуючи, можна сказати, що те що шукав, не знайшов. Якось вдало Ви приховуєте своє ставлення до того, що показуєте. Так що в цьому плані, "Орсон" не дуже вирізняється.
Але стосовно даного матер'ялу все це (маю на увазі присутність автора) не важливо. Тут добре розроблена фабула, послідовно розгортається сюжет. Повторюся - добре виконане домашнє завдання, згідно зі всима критеріями, що ним, втілена у формі сценарію історія, має відповідати.
Але, може я помиляюся, для цієї історії треба дещо інше. Тут не потрібна драматизація, не потрібні - завязка -кульмінація ну й т.ін. Хоча ні, потрібні, але не вони суть головне. Адже якщо зважити на саму історію - ситуація може бути двояка - або про неї не чули (та й не почують, якщо вже не чули), або чули. Звідси - що глядач, який знає історію про Орсона може вподобати у Вашому кіні, якщо саму історію він знає? Ось це має бути тим наріжним каменем, що його треба розробляти. Більше подробиць, більше стилістики. Адже Вам треба, не більше не менше, відобразити епоху. Якщо ковбаса - що за ковбаса, якщо приймач - що за приймач. Що приймач являє собою для кожного з героїв також цікаво було б обіграти. Що за пісня грає на ньому під час презентації кожного з героїв, що вона для тих героїв. З якої хвилі, та чому, перемикаються на іншу, власне на "війну світів". Й ще цілий ворок таких подробиць.
Власне дуже складної розробки потребує такий матеріял, бо доводитться добрячу частину роботи художника виконувати, а також - наповнювати змістом та смислом всю ту гаму подробиць. Й якщо вже за неї братися, то напевно треба мати якусь нездорову цікавість, любов до епохи, стилю, насолоджуватись тою естетикою. Хоча можна написати й в цілях навчальних. Ну або за великий гонорар.
Щиро вдячна за коментарі.
Дмитро, так це Веллс запитує, той, котрий Герберт. Щодо кінцівки - не знаю. Не хотілося залишати незавершеність для читача.
Євгене, головний герой, якщо Ви знаєте його біографію, завжди хотів творчо розкриватися, він був чудовим актором. Він просто хотів зробити шоу, не очікуючи таких результатів, які в кінці кінців отримав. Я не думаю, що ця історія потребує чогось більшого. Я просто хотіла якомога достовірніше розповісти цю історію, такою, якою вона була в житті. А Орсон Уеллс свого в житті таки досяг - після цього випадку йому дали можливість відзняти "Громадянина Кейна".
Екранізувати дійсно важко, але можливо...
Сподобалися моменти з собаками, бійками в барі. Але все інше якось не драматургічно. Не дуже зрозуміло, що саме хоче головний герой? А коли це не зрозуміло, то як відповісти на питання - чи досяг він бажаного? Але екранізувати все це настільки важко, що мабуть все це зилишиться в формі оповідання, в якому можливо будь що.
"- Що? – з подивом запитує Герберт." - напевно, це Веллс запитує ?
а загалом, особливо в контексту сучасних кінців світу, звучить досить забавно і доречно ), лише кінцівка здається не обовязковою, думаю, можна було б закінчити на тому, як Веллс підходить до скляних дверей за якими роззлючений натовп...
Дякую, Геннадій, за коментар. Маєте право на власну думку. Але те, що мої сценарії різні і в них важко впізнати одного автора - я вважаю, це плюсом. Люди постійно змінюються, змінюються думки і теми сценаріїв. І те, що я писала рік-два тому, наразі мені вже не цікаво...
Щодо сценарію - він не створювався як домашнє завдання. Я його написала, тому що свого часу постать Орсона Уеллса була для мене досить цікавою. І на відміну від багатьох поданих тут, у Сценарній Майстерні, сценаріїв, цей - один з найстаріших. Він був написаний ще десь 2008-2009 року...
Написав Оксана Артеменко, 17:41 13.11.2012