Сценарій ігрового повнометражного фільму

Історія бере свій початок вранці 10 жовтня 1920 року, в одній затишній київській квартирці, під номером 13, біля самого верху Андріївського узвозу, не доходячи до церкви, спорудженої Растреллі.

З перших кадрів відкривається вид на сімейний побут подружжя Мишляєвських. Оздоблення їх забезпеченої, розкішної квартири в самому центрі Києва. Видно дорогі шпалери, добротна оббивка меблів, витесаних з якісного дерева на замовлення, бордові штори на вікнах, камін з невід'ємними кочергами, безліч книжкових полиць, які повняться старовинними фоліантами, і аксесуари старосвітського інтер'єру - канделябри, лампади, статуетки. Загальний вигляд квартири справляє враження аж ніяк не бідного, а навіть дуже процвітаючого міщанського життя, бездітного подружжя. Однак усю цю прекрасну картину дореволюційного життя вінчає центральний, найважливіший, можна так сказати, вівтар або якесь язичницьке капище всього будинку, навколо якого всі тут справляють свої ритуали і на який моляться – дорогий порцеляновий сервіз із золотим цируванням та кобальтовим покриттям. У комплект входить все від звичайних чашок та блюдець до масляниць та столових приладів із чистого срібла. І цей маленький божок дореволюційної людини вміщується в одній великій шафі-вітрині по центру вітальні, перебуваючи саме між двома кріслами, що розміщуються навпроти каміна, з маленьким чайним столиком посередині. Камера дбайливо, великими планами, майже вилизує поверхні всіх предметів, акцентуючи увагу на старовині оздоблення цієї квартири. Помітно, що деякі речі з-поміж фурнітури вже встигли покритися пилом, через брак у будинку служниці-покоївки. Від кожної тумбочки та шафки віє духом своєї епохи.

Тихий спокійний момент з торговцем антикваріатом. Він викладає сервіз на полички і співає, щось собі під ніс. Виставивши все на полиці, кадр завмирає, і переноситься в 1994 рік. Проходить секунда хронометражу, в яку вклалося 3 роки. Камера віддаляється. В антикварному магазині помітні і люстри, і сервізи у формі риб, і фарфорові ведмедики з Олімпіади'1980, і килими, та інший радянський мотлох. Глядач розуміє, наскільки різко змінився світ для гомо совєтікуса 91 року, як пішла в небуття ціла епоха, цілий законсервований світ. До сервізу підходить потенційний покупець. Він повертається до вже іншого, молодого продавця, який перераховує гроші.