Тарас Возняк, політолог, засновник та головний редактор Незалежного культурологічного часопису Ї, що з 1989 року видається у Львові
З огляду на відзначення 20-річчя Незалежності України мої друзі переслали мені посилання, з яким вважаю за доречне ознайомити ширшу українську публіку. У березні минулого року відзначали 150 річчя Італії. З цієї нагоди відомий італійський диригент Ріккардо Муті диригував у Римській опері знакову для італійців оперу "Набукко" Джузеппе Верді. У цій опері важливою є не тільки музика, але й політичний аспект: вона оповідає про Вавілонський полон євреїв. Це, звичайно, метафора – у Італії "Хор єврейських бранців" є символом прагнення народу до свободи – тоді Італія була роздробленою – головно під владою Дунайської монархії.
На опері був присутній і президент сучасної Італії Сільвіо Берлусконі. А також мер Риму – однак вийшовши на сцену, окрім, як воно водиться у державних діячів, порожніх слів нічого посутнього не сказав, згадав тільки те, що з огляду на кризу та згідно з рішенням уряду видатки на культуру мусять бути скорочені...
Однак відзначення такого ювілею, тим більше в Італії, без опери не обійшлось би. Отож почалась сама опера.
Муті згадує: "... публіка була у захваті і аплодувала ще до початку опери. Все йшло добре, доки ми не дійшли до хору рабів ("Va pensiero") – тоді у повітрі повисла напруга. Є речі, які неможливо описати, тільки відчути – зал принишк... Можна було відчути солідарність публіки з плачем полонених євреїв: "О, моя батьківщино – така прекрасна та втрачена нами".
Коли хор завершив, я почув крики "біс". І публіка вибухнула "Viva Italia. Viva Verdi!" – "Слава Італії. Слава Верді!" – у повітря полетіли записка патріотичного характеру."
Муті ніколи не робив повторів частин опер, тому, що опера має бути цілісним твором – він не міг грати просто на біс, однак цього разу зробив це з особливим наміром.
Коли стихли аплодисменти, він звернувся до Берлусконі і публіки: "Я італієць, але багато гастролюю по всьому світу, і сьогодні мені соромно від того, що відбувається у моїй країні, тому я приймаю ваше прохання повторити "Va pensiero" не лише з огляду на патріотичний зміст цього хору, а тому, що сьогодні, коли ми виконували ці слова "О, моя батьківщино – така прекрасна та втрачена нами", я подумав, що коли ми і далі будемо продовжувати чинити так, як ми це робимо, то ми таки знищимо культуру Італії, яка покоїться на історіїі таки дійсно втратимо нашу прекрасну країну».
(Аплодисменти публіки та виконавців)
І продовжив: "Ми тут всі у нашій італійській атмосфері... і я, Муті, мовчав багато років. Тепер я хочу надати цій пісні сенсу. Ми у себе вдома, римський театр і хор, який чудесно виконував, і оркестр, який абсолютно чудово його супроводжував. Я пропоную вам долучитися, і будемо співати всі разом."
Публіка встала і почала співати разом з хором. Це був дивний момент. І не тільки єдннання, але й попередження для безвідповідальних і цинічних політиків, що сиділи у головних ложах театру.
Подивіться на цей зворушливий момент: