Сергій Дацюк, «Українська правда. Блоги»
Спритних і гарних чи лохів та лахудр?
Символи України "Спритко та Гарнюня" представлятимуть Україну у світі – так повідомили недавно представники Міністерства Закордонних Справ України. Оскільки це символи, то що вони символізують?
Коли символ відноситься до цілої країни, він символізує або національний архетип (самоідентифікацію), який потрібно пояснювати іншим, або сформовану структуру зовнішньої ідентифікації, яка походить з сучасної медіареальності. Щоб сформувати щось нове, потрібні інноваційні підходи і спеціальні зусилля в медіареальності.
Українська влада зафіксувала проблему – Україну не знають у світі. Отже українська влада чітко знала – символи за кордоном не будуть ідентифікувати з українськими архетипами, їх будуть ідентифікувати з символікою медіареальності, в якій існує "медіареальна Україна".
Що таке Спритко та Гарнюня в медіареальності Заходу?
Як сприймається Спритко за кордоном?
Спритко сприймається як п'яниця, злодій і розбишака.
Просування символіки п'яниці в медіареальності здійснив Луценко своїм скандалом в аеропорту Франкфурта.
Просування символіки злодія найбільш вдало здійснили Павло Лазоренко (накрав і був засуджений не вдома, а за кордоном), Ігор Бакай (накрав, втік і не засуджений).
Просування символіки розбишаки в негативному сенсі здійснив український Парламент в день ратифікації харківської угоди.
Зверніть увагу, ми зараз говоримо не про реальність цих скандалів, не про те, наскільки вони мають під собою основу, а про їх медіареальність.
Тоді чому ж Спритко? А тут і відкривається архетипічна структура ідентифікації сучасної української бізнесової та політичної еліти. Ти можеш робити що завгодно, діяти аморально і порушувати закон, як замнеться, головне при цьому бути спритним і не понести покарання.
Подивіться на перелічені казуси. Луценко потрапив в скандал і дома не поніс покарання. Лазоренко потрапив у скандал і дома не поніс покарання. Ігор Бакай потрапив у скандал і не поніс покарання. Розбишаки в Парламенті не понесли покарання.
Отже бути аморальним і спритним це головна бажана якість українця. Тепер ви розумієте, чому так архетипічно важливо, щоб екс-президент, який замовив Гонгадзе, теж не поніс покарання. Ми маємо справу з дуже спритними людьми, які пишаються своєю спритністю.
Як приймається Гарнюня за кордоном?
Гарнюня сприймається як наймичка, норовлива та повія.
Символіку наймички просувають українські дівчата, які наймаються на непрестижні та низькооплачувані роботи.
Символіку норовливої просувають всі українські дівчата за кордоном, які в сучасних умовах не є лагідними і покірними, а є незалежними, з феміністичними заморочками, "собі на умі" та користолюбними.
Символіку повії просувають українські проститутки за кордоном. Причому є повії-наймички (ті, хто вийшли заміж за багатих для надання їм сексуальних послуг в тривалій перспективі, це так звана легальна та легітимна проституція) та вільні повії, тобто звичайні шльондри.
Тоді чому ж все-таки Гарнюня? Хіба краса є наслідком зусиль, наснаги, довгих страждань та визнаного успіху? Краса українських дівчат це єдина їх перевага, що дана їм від природи. Щоб бути красивими, вони нічого не докладають. І нехай вас не вводить в оману ні макіяж, ні косметика, бо, по-перше, цим красу не зробиш, а, по-друге, це не потребує ні особливих зусиль, ні наявності визнаного успіху. Тобто рекламувати в світі красу української дівчини це так само, як Росії рекламувати в світі ту обставину, що в неї є газ та нафта – заслуг в цьому ніяких.
Що таке Спритко та Гарнюня з точки зору архетипів?
Ну добре, скажете ви – іноземці не можуть зрозуміти всю геніальність та проривну спроможність символів "Спритка та Гарнюні". Але ці символи можуть бути чітко ідентифіковані всередині країни на основі літературних архетипів. Давайте поглянемо на ці архетипи.
Архетип сильний тим, що він закладається на рівні символу. Не має значення, позитивно ви сприймаєте архетип, чи негативно, критично чи некритично, він проникає в вашу свідомість і стає основою поведінкових реакцій.
Ми візьмемо найбільш відомі архетипи української літератури, тобто такі, які знають навіть ті, хто не вчився на відмінно.
Як сприймається Спритко в українській свідомості?
Перш за все, це звичайно Котигорошко – образ богатиря, спритного, стійкого і кмітливого. Чому з усіх його гараздів вибирається тільки спритність? Мабуть це веління часу, воля сліпих вождів та приклади удаваних героїв.
Літетарурний архетипаж-ідентифікатор для українського чоловіка це козак, тобто п'яниця і розбишака. Саме такими козаки романтизуються в повісті Гоголя "Тарас Бульба". Саме ці риси проявляють багаті і владні українські чоловіки за кордоном.
Вибір українського чоловіка це вибір між спритним Чортом та спритним ковалем Вакулою. Так сталося, що працьовитого коваля в українській свідомості сьогодні переміг Чорт. Спритний Чорт – ось ідеал українського чоловіка сьогодні.
Водночас злодійство чи крадіжки ніколи не романтизувалися в нашій масовій літературі. Проте ці архетипажі присутні в російській літературі і в пізньому радянському кіно. "Вор в законе" – це злодій всередині маргінальної системи, який настільки спритний, що недосяжний для легальної соціальної системи.
Зображення із сайту censor.net.ua
Як сприймається Гарнюня в українській свідомості?
Перший архетипічний персонаж для української дівчини, викохується зі школи – саме в той момент, коли будь-яка школярка читає поему "Наймичка" Тараса Шевченка. Наймичка це основоположний архетип жінки в українській культурі, стверджений у Шевченка: "А сестри! сестри! Горе вам, . Мої голубки молодії, . Для кого в світі живете? Ви в наймах виросли чужії, . У наймах коси побіліють, . У наймах, сестри, й умрете".
Другий персонаж, архетипічний для української культури, це Оксана, норовлива "гарнюня", яка ще до весілля крутить Вакулою, як сама того хоче. Причому, якщо брати весь ряд гоголівських персонажів, то можна сказати ще більш точно. Оксана – це Солоха в молодості. Спочатку вона крутить норовом з Вакулою, а потім після весілля, коли вже стане справжньою відьмою, зраджуватиме йому з Чортом. Відтак Спритко і Гарнюня це спроба поєднати опозиції: Спритко (спритний Вакула і спритний Чорт) і Гарнюня (гарна Оксана і гарна Солоха).
Третій персонаж це шльондра, яка опоетизована своєю стражденністю в українській літературі. Звичайно це шевченківська Катерина. "Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі – чужі люде, Роблять лихо з вами." Тобто, коли дівчата їдуть за кордон кохатися, а не в Росію, то вони фактично виконують заклик Шевченка.
Варіант антиперсонажу – Маруся Чурай, яка не є наймичкою, не є норовливою, не є шльондрою. Результат – стражденне і нещасне кохання. Варіант антиперсонажу – образ закоханої інтелектуалки-патріотки в романі Забужко "Польові дослідження з українського сексу". Рузультат – стражденне і нещасне кохання.
Позитивного жіночого масово відомого архетипічного персонажу, який би можна було контекстувати символу "Гарнюні", в українській літературі не існує.
А тепер скажіть, тільки чесно. Ви, чоловіки та жінки, хлопці та дівчата, дідусі та бабусі – хочете, щоб вас на Заході уявляли собі як Спритко та Гарнюню? Що це вам дає сьогодні, які нові ідеали створює, які перспективи пропонує?
Зображення із сайту illustrators.ru
Я в жодному разі не з тими, хто вважає себе спритними та гарними. Бо якщо вони "Спритки і Гарнюні", то тоді ми – "Лохи та Лахудри". Але так не має бути. Ми заслуговуємо право на принципово інші символи – позитивні, сучасні та перспективні.
«Українська правда. Блоги», 31.03.2011