Михайло Іллєнко, YouTube-канал

Матеріали, що їх оприлюднює Нікіта на своєму каналі, очевидно провокативні. Вони ніколи не викликали у мене бажання долучитися до цих сеансів масового гіпнозу, але один з матеріалів ще влітку, – про смертельну небезпеку української мови, - залишився в пам’яті: https://www.facebook.com/Andriyak/pos...

Пам'ять знову нагадала про цей матеріал, коли я прочитав відкритий лист Нікити Міхалкова до членів Ради Європейського Союзу. Лист з’явився минулого тижня, але чомусь вже зник з просторів інтернету. Залишились коментарі і назва-погроза (рос.): «Услышьте наше «нет», пока у вас еще есть на это время». Сідаю в машину і повертаюсь у шістдесяті, в аудиторію ВДИК, коли ми з Нікітою були однокурсниками. Згадались лекції майстра нашого курсу – Михайла Ілліча Ромма. Одна з таких лекцій Ромма позначена для мене містичними співпадіннями.

Той день почався не так, як попередні дні спекотного вересня. З вікон Всесоюзного Державного Інституту Кінематографії (ВГИК) ми, студенти, могли спостерігати, як жінка на «шпільках» у вечірньому вбранні дуже схожа на Софі Лорен вигулює кабана на мотузці. Кабан був розміром з легкову машину для перевозки членів уряду («члєновоз»). Кабан був рекордний, виставковий, позаяк поруч з інститутом був службовий в’їзд на Виставку Досягнень Народного Господарства (ВДНХ). Пізніше з’ясувалося, що ця жінка щоранку вигулювала свого вихованця під вікнами наших аудиторій вздовж паркану Інституту Марксизму-Ленінізму.

З вікон ми бачили, як кабан риється під парканом, наче намагається зробити під нього підкоп, щоби долучитися до таємниці теорії Маркса-Леніна. Казали, що згодом кабан загинув – перекусив-таки якийсь високовольтний кабель…