Президенту України

Кабінету Міністрів України

Комітету ВРУ з питань гуманітарної
й інформаційної політики

Державному агентству України з питань кіно

Рішення Державного агентства з питань кіно про реорганізацію, а, фактично, ліквідацію Довженко-Центру обурило громадськість. І ми, члени Громадської Ради при Держкіно, не можемо лишатися осторонь. Функцією Ради є забезпечення відкритої й прозорої діяльності Держкіно, залучення громадян до участі в управлінні державними справами, підтримання постійного діалогу з громадськістю та врахування громадської думки в процесі формування та реалізації державної політики в галузі кінематографії.

Довженко-Центр є найбільшим кіноархівом України і єдиним українським представником у Міжнародній федерації кіноархівів. Його було засновано 1994 року, а від 1996-го Довженко-Центр також працює як фільмофонд, на зберіганні в якому 60 283 одиниці фільмових матеріалів (понад 7 000 найменувань кінотворів) – ігрових, анімаційних, документальних та науково-популярних стрічок здебільшого українського виробництва. Довженко-Центр об’єднує сучасне фільмосховище, єдину в Україні кінокопіювальну лабораторію, Музей кіно, паперовий кіноархів, медіатеку та власне видавництво, й здійснює збереження, популяризацію, дослідження й поширення національної кіноспадщини в Україні та за кордоном.

Довженко-Центр є однією з тих державних інституцій, цінність і важливість діяльності яких, здавалося б, не треба нікому доводити. Наказ про реорганізацію унікального Центру виглядає більш ніж сумнівним. Ми, члени Громадської Ради при Держкіно, про це рішення не просто не були поінформовані, а дізналися про нього з медіа. На наше переконання, такий наказ Держкіно не є прозорим, мотиви його прийняття не зрозумілі й викликають здивування та одверте обурення.

З видрукуваних на «Українській правді» статті та колонки на “Цензор.нет” пані Марини Кудерчук стає зрозумілим, що саме для неї як чиновниці є мірилом ефективності культурних інституцій. Вочевидь – це фінансові показники. І саме фінансова нерентабельність Довженко-Центру нібито виявилася головною причиною реорганізації. За такою логікою варто було б закрити Національний художній музей, Бібліотеку Вернадського та практично всі навчальні заклади. Хочемо нагадати очільникам Держкіно, що їхнє перебування на посадах – явище тимчасове, тоді як цінність мистецтва, діяльність культурних інституцій не обчислюються за логікою супермаркетів.

Висловлюємо рішучу недовіру діям Держкіно й вимагаємо відкликати рішення про реорганізацію Довженко-Центру як таке, що нищить успішну культурну інституцію й суперечить національним інтересам України. Також звертаємо увагу членів Комітету Верховної Ради з культури й духовності, чиє засідання заплановане на 23 серпня 2022 року, і в порядку денному якого є питання “реорганізації” Довженко-Центру, що ця надзвичайна подія перебуває під пильним контролем громадськости. 

Голова Громадської ради при Держкіно
С. В. Притула