Проект ВУФКУ. LOST & FOUND – мультимедійна виставка про українську кінореволюцію 1920-х
12 вересня святкуємо День українського кіна та 25-річчя Довженко-Центру відкриттям довгоочікуваного МУЗЕЮ КІНА.
Прем’єрна виставка “ВУФКУ. Lost & Found”, реалізована за підтримки Українського культурного фонду, розкриє історію міжнародного успіху Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ) — державної організації, яка у 1920-ті роки сформувала успішну українську кіноіндустрію. ВУФКУ стало одним із кіногігантів у тогочасній Європі, вже серед сучасників здобувши славу “українського Голлівуду”.
ПРОГРАМА ВІДКРИТТЯ:
12 вересня
19:00 – 20:00
Церемонія відкриття виставки ВУФКУ. Lost & Found.
Довженко-хол (1 поверх)
Welcome drink
Вхід вільний
20:00
Кіноперформанс “Нариси радянського міста”(1929) з новим саундтреком наживо гурту DZ`OB
Вхід за запрошеннями та квитками http://bit.ly/2k1wnCE.
21:15
Аудіовізуальний перформанс "КіноОко": відео-арт проєкція на фасад Довженко-Центру
Музика: Ptakh_Jung
Vj Max Poberejskyy
22:00
Dj set
Кафе ETER (1 поверх)
В день відкриття виставка працює з 19.00 до 22.00
Проект ВУФКУ. Lost & Found — це історія про революційний вибух в українському кіно, один із найуспішніших модернізаційних проектів нашої культури, який було знищено й забуто майже на століття.
Мультимедійна експозиція у відновлених приміщеннях Довженко-Центру площею 1500 кв.м представить експонати з провідних українських музеїв та небачені скарби з колекції Довженко-Центру. Рідкісні кадри фільмів, кінохронік та анімації, унікальні архівні документи та фото, що перенесуть глядача в атмосферу буремних 1920-х.
Проект поєднав тогочасну та сучасну літературу, музику, дизайн та візуальні мистецтва. До створення експозиції долучилися відомі сучасні автор(к)и: Алла Загайкевич, Георгій Потопальський, Олександр Бурлака, Анатолій Бєлов та група Sensorama, Микола Рідний, Ірина Стасюк, Олексій Нікітін, Олександр Ірванець, Антон Санченко, Тетяна Малярчук, Наталка Сняданко, Ірина Цілик.
Виставка є результатом масштабного дослідження команди Довженко-Центру, що розпочалось 2012 року публічними показами українського німого кіно з сучасними саундтреками. Відтоді в культурний обіг повернуто десятки фільмів, віднайдених в Україні та за кордоном.
У травні цього року вийшов друком однойменний каталог, який здобув спеціальну відзнаку конкурсу дизайну Книжкового Арсеналу та увійшов в колекцію найкрасивіших книг світу міжнародного фонду “Мистецтво книги”.
Медіатека Довженко-Центру також презентує сайт https://vufku.org/ — перший онлайн-ресурс, в якому можна знайти найповнішу інформацію про ВУФКУ.
Кураторська група: Станіслав Мензелевський, Анна Онуфрієнко, Олександр Телюк
Проект реалізовано за підтримки УКРАЇНСЬКОГО КУЛЬТУРНОГО ФОНДУ.
12 вересня, у день відкриття Музею кіно, вперше за 90 років глядачі побачать фільм «НАРИСИ РАДЯНСЬКОГО МІСТА» (1929) із новим саундтреком гурту DZ'OB.
20:00
Сцена 6
Квитки: http://bit.ly/2k1wnCE
Фільм зняв один із піонерів української документалістики, режисер Дмитро Дальський на базі Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ).
Раритетна стрічка цікава насамперед унікальними кадрами міського простору та повсякдення Харкова, тодішньої столиці УРСР: тут можна побачити славетний будинок харківського Держпрому, Палац праці, театр «Березіль», магазини і заводи, фабрики і кінотеатри.
Саундтрек до стрічки виконає акустично-електронний гурт із Дніпра DZ'OB. У складі колективу грає 7 музикантів, які поєднують у своїй творчості традиції академічної музики та сучасне електронне звучання.
Іван Козленко, генеральний директор Довженко-Центру: “Виставка «ВУФКУ. Lost & Found» — перша спроба представити українську культурну революцію 1920-х синтетично, через найбільш релевантне медіа — кіно. Її завдання — не лише реконструювати історію ВУФКУ, а й поставити низку незручних запитань, відповідь на які критично необхідна сьогодні.
Що робити зі спадком українського радянського мистецтва 1920-х? Заборонити чи засвоїти? Яке його місце в новітній українській ідентичності? Чи можлива його «декомунізація»? Чи коректно представляти національний комунізм 1920-х як своєрідну форму націоналізму, а український авангард — як суто естетичну систему, виносячи за дужки їхній політичний зміст? Чи правильно віктимізувати 1920-ті терміном «Розстріляне відродження», ігноруючи очевидні успіхи доби? На ці питання немає простих відповідей. Але суспільна дискусія навколо них буде неповною без комплексного висвітлення феномену кіно 1920-х”.
Олена Гончарук, керівниця Музею кіно Довженко-Центру: «Це музей, що розповідатиме про магію кіно і хімію його взаємодії із чуттями глядача.
Ми хочемо ризикнути створити музей, динамічний, як саме кіно, – адже воно куди більш вільне, ніж інші мистецтва, у доланні часових, просторових, мовних чи фізичних кордонів. Простір-трансформер Музею в Довженко-Центрі якнайкраще придатний для оприявнення ідей – мінімум дизайну, максимум свободи. Його головний предмет збереження та дослідження: образи, ідеї, конструкти, стереотипи, явища, феномени, відображені в кіно. Його призначення – стати простором комунікації і взаємодії, в якому глядач зможе пізнавати себе і рефлексувати через кіномистецтво.
Ми бачимо наш Музей у найширшому сенсі доступним для різних людей, – яких об’єднує захоплення чарами кінематографії»
ВУФКУ. LOST & FOUND
13 вересня – 01 грудня 2019
ГРАФІК РОБОТИ ВИСТАВКИ:
12:00 - 20:00
Вихідні дні - понеділок, вівторок.
Вхідний квиток – 80 грн., пільговий – 50 грн.
Виставковий простір доступний для людей з інвалідністю.
Пільговий квиток - школярі з 11 років, студенти та пенсіонери за наявності дійсного посвідчення.
Вхід вільний для співробітників музеїв, осіб з інвалідністю 1-2 групи, учасників бойових дій за наявності дійсного посвідчення.
*
АДРЕСА:
Довженко-Центр
м. Київ, вул. Васильківська, 1
М. Голосіївська
**
Музеї-учасники проекту ВУФКУ. LOST & FOUND:
Кіноархів та фільмофонд Довженко-Центру
Національний художній музей України
Музей театрального, музичного та кіномистецтва України
Державний політехнічний музей
Музей Національної кіностудії художніх фільмів ім О. Довженка
Музей книги і друкарства України
Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка
Національний музей медицини України
Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України
Центральний державний архів вищих органів влади та управління України
Книжкова палата України
**
Всеукраїнське фотокіноуправління (1922 – 1930)
ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління) проіснувало неповні дев’ять років (1922 – 1930), але встигло випустити на екрани понад 140 ігрових фільмів, кількасот неігрових стрічок і журналів кінохроніки, десятки анімаційних мультиплікатів, здобути славу «українського Голлівуду» та взяти під контроль усі аспекти кінематографічного процесу — кіновиробництво, прокат, кінопресу, пропаганду, освіту. Нині з цих 140 фільмів повністю втраченими вважаються близько 60 стрічок. Багато вцілілих фільмів дійшли до нас неповними (без однієї чи кількох частин).
Економічна успішність, культурна автономія та інклюзивна кадрова політика дозволили ВУФКУ долучити до своєї діяльності найяскравіших митців, режисерів, операторів, сценаристів, критиків свого часу і стати міжнародною авангардною платформою для інтердисциплінарних експериментів. Серед них, зокрема, Дзиґа Вертов, Михаїл Кауфман, Олександр Довженко, Іван Кавалерідзе, Василь Кричевський, Данило Демуцький, Петро Чардинін, Лесь Курбас, Михайль Семенко, Юрко Тютюнник, Юрій Яновський.
Після 1929 року утиски, численні звинувачення у буржуазному націоналізмі, формалізмі та інших неприпустимих «збоченнях» призвели до підпорядкування доти незалежного ВУФКУ загальносоюзному концерну “Союзкіно” з перетворенням його на регіональну філію. Багатьох діячів ВУФКУ у наступні роки було репресовано, фізично знищено, а ті, кому вдалося емігрувати, інтегрувалися в кіноіндустрію різних країн і стали частиною їхньої історії.
Відтоді означники «радянський» і «російський» надовго стали синонімами, переважну частину української кіноспадщини 1920-х вивезено до Москви, а найкращі твори українського кіно цього періоду ввійшли в міжнародний обіг під означенням «російський авангард». Пошук втрачених кіноскарбів 1920-х і введення їх в науковий обіг важливі не лише самі по собі, а й як метод віднайдення європейської та урбаністичної ідентичності української культури та відновлення історичної пам’яті. Саме тому в рамках виставки “ВУФКУ. Lost & Found” важливим спецпроектом є краудфандингова кампанія медіатеки Довженко-Центру, покликана підтримати дослідження і повернення в Україну фільмів із закордонних кіноархівів. Запрошуємо долучитися до кампанії на сайті проекту https://vufku.org/ .
**
Довженко-Центр – найбільший український кіноархів, що зберігає понад 5000 найменувань ігрових, документальних, анімаційних українських та закордонних фільмів. Є єдиним членом Міжнародної федерації кіноархівів (FIAF) в Україні. Здійснює реставрацію, збереження національних фільмів, особистих архівів кіномитців, музейних фондів, наукові дослідження в галузі кінематографії, дистрибуцію та промоцію українського кіно. Має власне видавництво. На базі Центру також працює перформативна платформа "Сцена 6", музична лабораторія "Кора", хореографічний майданчик "Ruban Production ITP", книгарня "Довженко. книги.кава.кіно" та кафе "ЕТЕР".
www.facebook.com/dovzhenko.centre/
**
Український культурний фонд (УКФ) – державна інституція, створена на підставі відповідного Закону України у 2017 році з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Діяльність Фонду, згідно із чинним законодавством, спрямовується та координується Міністерством культури України.