Ага, дожився, Аліку. Рубікон перейдено, тепер ти ОЛЕКСАНДР СЕМЕНОВИЧ. Втім, Алік - це псевдонім і навряд чи він од нього відмовиться. Як і від своєї фірмові усмішки, яка дарує йому стабільну прихильність жінок.
Життя Аліка ділиться тепер на дві рівні половини. До 30 літ він готував себе до зовсім іншого життя. Одначе три десятки років тому він увійшов до кіноклубу "Діалог" - і все, пропав, щораз глибше поринаючи в кінематографічні нетрі.
Уже 1990-го він потрапляє в команду фестивалю "Молодість" і ціле десятиліття працює там. Фестиваль був справді молодим, відбувався він у Будинку кіно, інтерес до переглядів був колосальним. На тих переглядах ріс і сам Шпилюк. До того ж він доволі швидко почав опановувати обшири інших кінофестивалів. Його фестивальні апетити стали вже легендарними. Якось у Берліні, вже уночі, я плівся до готелю. Назустріч молодечим вистрибом Алік. «Скільки ти фільмів подивився сьогодні?- запитав він.- Шість,- гордо відповів я.- А я – сім, біжу на восьмий…». Чи ж дивно, що доволі швидко стає авторитетним експертом щодо світового кіно.
Зміцнився його авторитет і працею в редакції журналу «КІNО-КОЛО», поруч Володимира Войтенка і Ольги Калуги. Прекрасний часопис був, у тому числі і його зарубіжна частина. Одначе ж демонські сили здолали журнал…
Потому був програмним директором ОДЕСЬКОГО МІЖНАРОДНОГО КІНОФЕСТИВАЛЮ, так само програмував І програмує роботу ФЕСТИВАЛЮ АНІМАЦІЙНОГО КІНО "КРОК". "КРОК" - особлива сторінка в житті Аліка та й усієї нашої Спілки, у команді Ірини Капличної Шпилюк займає своє непроминуще місце. Його усмішка добре вписалась у веселий карнавальний Кроківський світ.
Консультував Алік і роботу інших фестивалів та організацій. Практично незмінний, скажімо, член Експертної ради при Держкіно України. А в Спілці кінематографістів уже чимало літ очолює міжнародну комісію. «Алік Шпилюк представляє» - так називається циклова програма у Будинку кіно… Був одним із фундаторів національної кінопремії «Золота дзиґа». Усього й не пригадаю. А, як же,- Шпилюк очолює національний Оскарівський комітет, обраний голосуванням колег.
А ще ж я не сказав ПРО АЛІКА ШПИЛЮКА-АКТОРА. Якщо не помиляюсь, першими звернули увагу на акторські таланти Аліка Дмитро Томашпольський та Олена Дем"яненко. Скажімо, у фільмі "F63.9. Хвороба кохання" Шпилюк постає у ролі смішного персонажа, котрий із кожного зарубіжного відрядження привозить венеричну хворобу. І з"являється до лікаря із звичною осяйною посмішкою. Любов, що ж тут поробиш? А останньою поки що роботою є невелика, але виразна роль свідка на суді у фільмі "Таємний щоденник Симона Петлюри" Олеся Янчука... Далі вочевидь буде.
І все би добре, якби не 60 от се літ. Одначе ж, Аліку, не варто навіть присмучуватись – наші справжні молоді літа ще попереду. Як і нові і яскраві кіновраження, зустрічі, нові формати і коловрати кінематографічного життя!
З ЮВІЛЕЄМ! Натхнення і многих і премногих радощів життя!!
Автор тексту - Сергій Тримбач