[Chanbara Eiga — у перекладі з япон. фехтувальний фільм] – японські фехтувальні фільми про епоху самураїв, динамічна дія яких зводиться до фінального двобою на мечах. Термін чанбара (тямбара) виник як звуконаслідувальний – він імітує брязкання мечів.

За структурою і характером героїв „кенґекі” близькі до вестерну. У „кенґекі” було багато легкости, руху, стрімкої динаміки. Його кульмінацією був запеклий і темпераментний двобій на мечах, до якого, по суті, й зводилася вся дія. Герої „кенґекі” долали неймовірні труднощі заради виконання свого обов’язку. Вони жили у світі боротьби, незвичайних пригод, неправдоподібних уникнень небезпек. Ці персонажі приваблювали мужністю й холоднокровністю, фізичною силою та душевною стійкістю. Герой „кенґекі” міг розраховувати на симпатії широкої публіки, бо це був, зазвичай, самурай-відступник – ронін, що боровся з насильством і несправедливістю. Найбільш типовим героєм „кенґекі” був блукач із загостреним почуттям справедливости, стикаючись із насильством і злом або зустрічаючись зі своїм споконвічним ворогом, вирішував конфлікт за допомогою меча і йшов із фільму назустріч новим пригодам. Він викликав співчуття у глядачів тим, що в найскладніших життєвих обставинах знаходив вихід, був особистістю активною, яка спиралась лише на власний розум, силу, спритність, винахідливість.

Хоча прототипом „кенґекі” були реальні історичні постаті, він більшою частиною складався з персонажів фольклору, обробленого пізніше літературою. Найбагатший матеріал для таких характерів, сильних і мужніх, надавало насичене подіями життя безстрашних героїв стародавніх переказів. „Кенґекі” посідає в японському кіні таке ж саме місце, як вестерн в американському. Спорідненість жанрів впадає в око з першого погляду. Динамічність дії й тип героя „кенґекі” разом із авантюрним сюжетом дійсно нагадує вестерн. І „кенґекі”, і вестерн – специфічні жанри героїчного фільму, побудованого на фольклорному й історичному матеріалі. За стійкістю драматургійних схем і антуражу, за характером і сталістю головних персонажів, за романтичною умовністю ці жанри видаються близнюками. В обох жанрах діє сильна особистість. Герой-ковбой володіє важким кольтом з такою ж воістину цирковою спритністю, з якою самурай володіє мечем. І „кенґекі”, і вестерн тримаються характерного для них кола тем, ситуацій і конфліктів. Можливо, їх близькість сприяє їх взаємопроникненню і взаємовпливу.

Жанр „кенґекі”, реалізований кращими майстрами японського кіна, вплинув на кінематограф інших країн. Зокрема, фільм Акіри Курасави „Охоронець”/ Yôjinbô (1961) був перенесений першовідкривачем італійського „спаґетті-вестерну” — Серджіо Леоне („За жменю доларів”/ Per un pugno di dollari, 1964). Режисер Джон Ву також черпав звідти натхнення для своїх ранніх фільмів.

Володимир Миславський,
„Кінословник. Терміни, визначення, жарґонізми”
(Харків, 2006)

Редакція для СМ: Віктор Глонь