[Yakuza Eiga] — жанр ґанґстерського кіна, який виник у Японії в 60-ті роки. „Якудза-ейґа” спирається на схеми та мотиви класичних фехтувальних фільмів (Див. „Кенґекі”). Роніна, який карає зло, змінює якудза, своєрідний кентавр, породжений „кенґекі” та ґанґстерським фільмом. В „якудза-ейґа” відсутня відданість самурая своєму сюзерену, але є відданість рядового ґанґстера босу. Недарма рядових членів клану називають „кобун” – синок. Принцип відданості знову покладено в основу. Повторюючи канон „кенґекі”, в „якудза-ейґа” дія теж обмежується темпераментною сутичкою, але тільки не на мечах, а з вогнепальною зброєю. Серійність і сталість ситуацій і характерів також поєднує ці стрічки. Зміст фільму про якудза легко зводиться до однієї схеми.
„Кольт – мій паспорт”/ Koruto wa ore no pasupooto (1967), реж. Такаші Номура
Певний район великого міста з розкішними сучасними будовами із скла та бетону. Тут здавна хазяйнує „сім’я” якудза. Її бос – особистість виняткова, мета його життя – захищати рядових мешканців від беззаконня за своїм власним зводом законів. У цьому ж районі з’являється інший клан якудза, в якому бос – безжальний негідник і холоднокровний убивця. Двигуном сюжету є спроби „поганого” боса витіснити з району „доброго”. Зазвичай у першій сутичці гине порядний і добрий. І тут у дію вступає герой фільму, якого грає хтось із касових акторів. Він один із „синків”, якого не було поруч з „добрим” босом, коли той потребував захисту. Він міг у цей час просто самотньо блукати або відбувати тюремне ув’язнення за минулі злочини. Тепер набирає сили „обов’язок відданості”. „Синок” вривається в лігво ворога, вбиває силу-силенну прибічників „поганого” боса і, помстившись за вбивство хазяїна, йде зізнаватися до поліції.
Герой, проливши певну кількість крови, відбувши належне законом покарання, з’являється згодом у наступному фільмі, щоб знову поринути в кривавий бій з новими супротивниками.
„Якудза-ейґа” перебувала на вершині успіху в 70–80-х роках і мала успіх у США. Підтвердженням можуть бути фільми „Якудза”/ The Yakuza (1974) Сідні Поллака і „Чорний дощ”/ Black Rain (1989) Рідлі Скотта. У жанрі „якудза-ейґа” і „кенґекі” працює і популярний режисер Джон Ву („Без обличчя”/ Face/Off, 1997).
Володимир Миславський,
„Кінословник. Терміни, визначення, жарґонізми”
(Харків, 2006)
Редакція для СМ: Віктор Глонь