5 грудня, о 18.30, в Синій залі Будинку кіно (вул.. Саксаганського, 6) покажуть фільми «Маленький шкільний оркестр» (реж. Олександр Муратов, Микола Рашеєв, 1968) та «Чи вмієте ви жити?» (реж. О.Муратов, 1970), обидва виробництва Кіностудії імені О.П.Довженка, 1970). Раритетні, між іншим, картини...
Ранній Муратов маловідомий навіть кінематографістам. Хіба що фільм «Наш чесний хліб» 1964 року, поставлений в Одесі разом з Кірою Муратовою, трохи прозирає у пам’яті. Історію голови колгоспу Макара Задорожного (видатний актор Дмитро Мілютенко) викладено у дещо традиційний для радянського кіно спосіб відтворення селянсько-колгоспного життя. Й водночас тут спостережено незвичну жорсткість сюжетної конструкції: цінності окремо взятої людини виявляються вартіснішими усього ідеологічного барабанного «бою».
Потому Муратов працюватиме вже один, самостійно. В Одесі ще зробить «Явдоху Павлівну». Драматична історія боротьби в біологічній науці повоєнного часу, коли офіціозна лисенковщина домінувала. Одна із кращих тогочасних актрис Зінаїда Дехтярьова зіграла роль селекціонера, що до останнього б’ється за свої переконання – в науці і житті. Муратов належить до покоління шістдесятників, яке щиро вірило: буде стояти кожен за свої ідеали – й життя зміниться, притому радикально. Хай скаже хтось, що це наївно і навіть утопічно, що не всі й шістдесятники витримали цей іспит. Хай скаже... Тільки без обстоювання себе і своїх ідеалів (останнє поняття вже виглядає архаїкою нині; ото ж бо й воно), без рахунку до себе у житті й справді мало що змінюється на краще.
Відтак моральне питання «Чи вмієте ви жити?» закономірно виставлено до титулу іншого муратовського фільму. А власне, чи вмієте ви жити у згоді з проголошеними принципами... Чільний персонаж стрічки віддає перевагу комфорту, зовнішньому і внутрішньому, а творчість відходить на другий план... Чутливе чиновницьке око вловило у стрічці буржуїнські мотиви. Ніц, щоби колектив почав боротьбу за людинку, яка трохи заблукала. Натомість людина тут полишена наодинці з собою, а це суперечить принципам соціалістичного реалізму...
До невідомих стрічок режисера належить і фільм «Маленький шкільний оркестр» (1968), зроблений разом з Миколою Рашеєвим. Який, до речі, за два роки потому зробить легендарний героїчний мюзикл «Бумбараш» (1971). В «Маленькому шкільному оркестрі» так само багато музики, яку написав Мікаел Тарівердієв, що уславиться вже за кілька літ. Герої стрічки, випускники школи, натхненно й азартно награють джазові композиції. Джаз у ті роки – один із символів свободи, цього повітря шістдесятих. У фільмі практично жодних ознак радянськості, радянського життя – все відбувається поза межами реального соціуму…
Власне, це й спричинилося до заборони картини. Радянські війська вже увійшли до Чехословаччини, і атмосфера стрічки, її персонажі нагадали начальству Празьку весну. Фільм поклали на полицю і забули на багато літ. Тільки недавно московський кінознавець Євген Марголіт розшукав його в телевізійному архіві і відтепер картина повертається до культурного обігу.
То ж запрошуємо на зустріч з фільмами та їх режисерами до Будинку кіно.
Ранній Муратов маловідомий навіть кінематографістам. Хіба що фільм «Наш чесний хліб» 1964 року, поставлений в Одесі разом з Кірою Муратовою, трохи прозирає у пам’яті. Історію голови колгоспу Макара Задорожного (видатний актор Дмитро Мілютенко) викладено у дещо традиційний для радянського кіно спосіб відтворення селянсько-колгоспного життя. Й водночас тут спостережено незвичну жорсткість сюжетної конструкції: цінності окремо взятої людини виявляються вартіснішими усього ідеологічного барабанного «бою».
Потому Муратов працюватиме вже один, самостійно. В Одесі ще зробить «Явдоху Павлівну». Драматична історія боротьби в біологічній науці повоєнного часу, коли офіціозна лисенковщина домінувала. Одна із кращих тогочасних актрис Зінаїда Дехтярьова зіграла роль селекціонера, що до останнього б’ється за свої переконання – в науці і житті. Муратов належить до покоління шістдесятників, яке щиро вірило: буде стояти кожен за свої ідеали – й життя зміниться, притому радикально. Хай скаже хтось, що це наївно і навіть утопічно, що не всі й шістдесятники витримали цей іспит. Хай скаже... Тільки без обстоювання себе і своїх ідеалів (останнє поняття вже виглядає архаїкою нині; ото ж бо й воно), без рахунку до себе у житті й справді мало що змінюється на краще.
Відтак моральне питання «Чи вмієте ви жити?» закономірно виставлено до титулу іншого муратовського фільму. А власне, чи вмієте ви жити у згоді з проголошеними принципами... Чільний персонаж стрічки віддає перевагу комфорту, зовнішньому і внутрішньому, а творчість відходить на другий план... Чутливе чиновницьке око вловило у стрічці буржуїнські мотиви. Ніц, щоби колектив почав боротьбу за людинку, яка трохи заблукала. Натомість людина тут полишена наодинці з собою, а це суперечить принципам соціалістичного реалізму...
До невідомих стрічок режисера належить і фільм «Маленький шкільний оркестр» (1968), зроблений разом з Миколою Рашеєвим. Який, до речі, за два роки потому зробить легендарний героїчний мюзикл «Бумбараш» (1971). В «Маленькому шкільному оркестрі» так само багато музики, яку написав Мікаел Тарівердієв, що уславиться вже за кілька літ. Герої стрічки, випускники школи, натхненно й азартно награють джазові композиції. Джаз у ті роки – один із символів свободи, цього повітря шістдесятих. У фільмі практично жодних ознак радянськості, радянського життя – все відбувається поза межами реального соціуму…
Власне, це й спричинилося до заборони картини. Радянські війська вже увійшли до Чехословаччини, і атмосфера стрічки, її персонажі нагадали начальству Празьку весну. Фільм поклали на полицю і забули на багато літ. Тільки недавно московський кінознавець Євген Марголіт розшукав його в телевізійному архіві і відтепер картина повертається до культурного обігу.
То ж запрошуємо на зустріч з фільмами та їх режисерами до Будинку кіно.