Можливо, навіть напевне вона не дуже хорошою акторкою була. Ймовірно, не ідеал жіночої краси навіть для 1970-х. Точно значила для всіх, хто жив за межами СРСР менше, ніж для нас. Але "Емануель", ота найперша - візуалізація Камасутри для тих, хто читав "Огоньок" та брав на дві ночі "Майстра і Маргариту" в 1987-1989 рр. Відеосалон, вхід - 1 рубль (так - 50 копійок, але це ж "Емануель"!), набито й надихано в колишній ленінській кімнаті. Перед початком - "Том і Джеррі". Сеанс пізньовечірній, до "Емануелі" - або "Рембо", або "Кошмар на вулиці В`язів". Ну, далі не мені вам пояснювати. Думаю, ви розумієте: в пізньому СРСР на "Емануель" ходили не для того, щоб насолодитися акторською грою чи глибиною сюжету...