24 лютого в Лос-Анджелесі відбулася 85 церемонія нагородження премією "Оскар". Імена лауреатів практично ні для кого не стали сюрпризом. Вже за кілька тижнів до вручення, експерти передбачали перемогу фільму "Арґо" Бена Еффлека, який називали компромісним варіантом з-поміж тематично складних картин.
Перемога в номінації «найкращий оригінальний сценарій», яка дісталася Квентіну Тарантіно за стрічку «Джанґо вільний», також не стала несподіванкою. "Оскари" за другопланові ролі передбачувано дісталися Крістофу Вальцу за фільм "Джанґо вільний" та Енн Гетавей зі "Знедолених".
Мало хто сумнівався й у тому, що Деніел Дей-Льюїс стане найкращим актором після ролі Авраама Лінкольна у помпезній історичній драмі "Лінкольн" Стівена Спілберґа. Інтрига зберігалася хіба що у номінаціях "найкраща актриса першого плану", "найкращий адаптований сценарій" та "найкраща режисура".
Вже втретє в номінації найкращий фільм року змагалося десять картин. Цього разу претенденти на цю нагороду виявили несподівану тематичну єдність, торкаючись найбільш болючих сторінок американської історії.
Історична драма "Лінкольн" Стівена Спілберґа розповідає про прийняття 13-ї поправки до Конституції США, яка скасовувала рабство на території цієї країни. Про рабство та боротьбу із ним по-своєму розповідає і "саузерн" "Джанґо вільний" Квентіна Тарантіно.
Стрічка "Звірі дикого Півдня" переосмислює трагічні події повеней у Луїзіані, а два фаворити оскарівських перегонів – "Арґо" та "Ціль номер один" присвячені суперечливій американській присутності на Близькому Сході.
Фільми "Кохання", "Життя Пі" та "Мій хлопець – псих!", тематично стоять осторонь, проте вони також розповідають не зовсім прості історії, в яких переплелися страх, самотність і смерть. Фактично всі десять номінантів прагнули вразити глядача глибиною поставлених перед героями морально-етичних запитань ("Лінкольн"), оригінальною операторською роботою та нестандартним зображенням ("Звірі дикого Півдня", "Життя Пі"), незвичайним сюжетом ("Джанґо вільний") та складними характерами непересічних персонажів ("Мій хлопець – псих!", "Ціль номер один").
Стрічку "Арґо", яка зрештою стала лауреатом цієї найпочеснішої номінації, цілком слушно називали компромісом серед цілої низки суперечливих картин. Проте це зовсім не означає, що картина Бена Еффлека чимось гірша за своїх суперниць. Навпаки, вона вирізняється довершеною простотою класичного трилера і оперує сюжетом, який тримає у напрузі протягом усього перегляду, із взірцевим саспенсом та катарсисом у фіналі.
У стрічці йдеться про реальні події, які трапилися 1979 року з шістьма працівниками американського посольства у охопленому революцією Тегерані.
Як розповідають вступні титри картини, західний протеже шах Пехлеві був непопулярним у іранського народу через любов до розкошів і систематичні катування опозиціонерів. З початком ісламської революції, смертельно хворий шах переховується у США. У відповідь на це, розлючений іранський натовп бере у заручники працівників американської амбасади. Повстанці вимагають екстрадиції шаха до Ірану. Шістьом американцям вдається втекти під час нападу і заховатися у квартирі канадського посла.
Команда "Арґо" отримує "Оскара"
Назва стрічки є символічною, адже "компанія" Тоні Мендеза намагається провести дипломатів між Сциллою та Харибдою ісламської революції та антиамериканських настроїв. Загалом «Арґо» можна вважати ще одним зізнанням в любові до кіно. Еффлек іронізує над голлівудською тусівкою кінця 1970-х та тодішньою модою на космічну фантастику, проте саме продюсер-невдаха із поганеньким сценарієм-калькою "Зоряних воєн" стає у нагоді своїм співвітчизникам. Зрештою, лише "фабрика мрій", яка створила ідеалізований образ непереможної Америки за кордоном, здатна порятувати своїх дітей, як земля – титана Антея.
"Арґо" зміг розповісти цю непросту історію чіткою та зрозумілою для всіх глядачів мовою, та ще й невимушено завершити фільм класичним геппі-ендом. Інші оскарівські конкуренти стрічки були значно серйознішими та патетичнішими.
Скажімо, нова картина Кетрін Біґелоу "Ціль номер один" розповідає новітню версію "Мобі Діка", де у ролі Ахава виступає молода амбітна працівниця ЦРУ, а білим китом є сам Осама Бен Ладен. Ця стрічка викликала в Америці численні дискусії щодо зображених там тортур. Знімальній групі навіть закидали "пропаганду насилля" та висвітлення близькосхідних подій так, як це вигідно ЦРУ.
|
Іще один скандал був пов’язаний із надзвичайною обізнаністю сценариста картини Марка Боала у деталях операції захоплення Бен Ладена. Згодом виявилося, що він отримував інформацію від працівника Пентагону. Зрештою, якщо це правда, то така інформація тільки свідчить на користь правдивості зображуваних у картині подій. Загалом стрічка "Ціль номер один" здобула лише один "Оскар" - за монтаж звуку, а Кетрін Біґелоу навіть не була номінована за режисерські досягнення. Деніел Дей-Льюїс і Дженіфер Лоуренс Стрічка "Лінкольн" Стівена Спілберґа мимоволі стосується тих же етичних аспектів, що і фільм Біґелоу. Авраам Лінкольн доклав усіх зусиль, щоби його дітище - 13-ту поправку - таки прийняли у Палаті представників. |
Картина демонструє нелегкий моральний вибір президента, який заради своєї мети був змушений піти на обман та підкуп. Стрічка торкається важливого та закономірного запитання – чи можна поступитися принципами і прийняти "брудні правила гри", якщо твоєю ціллю є встановлення справедливості. Схоже, що Спілберґ, як і Біґелоу, ствердно відповідає на це запитання.
Стрічка Девіда О. Рассела, яка у нашому прокаті йшла під химерною назвою "Історія оптиміста. Мій хлопець - псих!", а у оригіналі називалася "Silver Linings Playbook", стоїть осторонь політичних баталій. Втім, вона є не менш драматичною. У фільмі йдеться про молодого чоловіка Пета, який щойно вийшов із божевільні та переїхав жити до своїх батьків. У лікарню він потрапив після того, як жорстоко побив коханця дружини, проте тепер він сподівається відновити свій шлюб.
Пет навіть має план - він читає улюблені книжки дружини і тренується, аби виглядати привабливіше. Проте у його житті несподівано з’являється неврівноважена дівчина Тіффані, яка теж нещодавно пережила трагедію.
Ця стрічка є бенефісом актора Бредлі Купера, який чудово передав біль та розхитані нерви свого героя. Цікаво, що його батька зіграв Реберт Де Ніро, ніби передавши естафету свого Тревіса з "Таксиста". Перед нами такий самий різкий, замкнений, відчайдушний та психічно неврівноважений чоловік.
Бредлі Купер був номінований за свою роль, але програв Деніелу Дей-Льюїсу. Втім, його партнерці Дженніфер Лоуренс, яка зіграла Тіффані, поталанило більше і вона здобула "Оскар" як найкраща другопланова акторка. Це її друга номінація (перша була за роль у стрічці "Зимова кістка"), і перша статуетка.
Втім, саме її перемога виглядає дещо дивною, адже головними суперницями Лоурнес були значно досвідченіша Еммануель Ріва, яка блискуче зіграла у "Коханні", та незабутня у своїй ролі одержимої ЦРУшниці з фільму "Ціль номер один" Джессіка Честейн.
Симптоматичною стала і перемога сценариста фільму "Арґо" Кріса Терріо, що його супротивниками були автори сценаріїв до справді титанічних "Життя Пі" та "Лінкольна". Урежисерській номінації тріумфував постановник "Життя Пі" Енґ Лі, який обійшов Стівена Спілберґа та Міхаеля Ганеке.
Це вже другий "Оскар" тайванського режисера. Перший Лі отримав за фільм "Горбата гора" (2005).
Зрештою, це були головні сюрпризи 85-ї церемонії нагородження "Оскара". Саме ж дійство також минуло спокійно, якщо, звісно, не брати до уваги Меріл Стріп та Дженніфер Лоуренс, які скаржилися на довжину своїх суконь. Також шанувальники "Оскара" зараз обговорюють дебют творця "Ґріффінів" Сета МакФарлейна в якості ведучого церемонії. Не всім до вподоби прийшлися його різкуваті жарти.
Цей "Оскар" також увійде у історію нетиповою кількістю політично ангажованих картин, номінованих на найкращий фільм року, а також телевиступом Мішель Обами, яка після довгої натхненної промови таки відкрила заповітний жовтий конверт оголосила перемогу продюсерів фільму "Арґо" - Ґранта Геслова, Бена Еффлека та Джоджа Клуні.