Олег Чорний, кінорежисер та медіа-художник, член НСКУ та Української Кіноакадемії, matrix-info 

9 травня 1966 року на польському телебаченні розпочався показ серіалу “Чотири танкісти і пес”, знятого за однойменною повістю Януша Пшимановського. Після виходу перших восьми серій трансляція серіалу продовжилась у 1968 та 1970 роках.

Дія серіалу відбувається в 1943-1945 рр. Червона армія невпинно наступає, витісняючи війська нацистської Німеччини все далі на Захід. У складі Червоної армії воюють і союзники – створена в 1943 році на теренах СРСР Польська народна армія, зокрема й 1-а Варшавська бронетанкова бригада, до якої належать герої серіалу “Чотири танкісти і пес”.

Головні дійові особи – польські танкісти Ольгерд, Янек, Густлік, водій-грузин Григорій та п’ятий член екіпажу – німецька вівчарка на ім’я Шарік. У фільмі є ще один важливий герой – танк Т-34, названий на честь дівчини –“Рудий”. У сьомій серії в бою гине командир танку Ольгерд, тож Янек переймає командування екіпажем, у складі якого з’являється новий герой – Томек. Серіал розповідає про сумні та веселі пригоди танкістів, героїзм та звитягу, справжню чоловічу дружбу, війну та навіть любов – тобто про все те, що мало сподобатися широкій аудиторій. Однак найперше серіал адресований дітям та молоді.

Після успіху на польському телебаченні серіал вийшов у СРСР, де також став надзвичайно популярним. Деякі діти дивилися його кілька разів, власне стільки, скільки показували по телебаченню. Пригоди танкістів захоплено обговорювали в компаніях, цитували репліки персонажів, наспівували пісеньку, яка звучить на початкових титрах, хоча й не завжди розуміли її слова. Серіал здобув і “народну назву”–“Три поляка, грузин та собака”. Стрічка навіть породила своєрідну моду: власники собак, а особливо німецьких вівчарок, неодмінно називали своїх улюбленців Шаріками.

Сюжет, поведінка та вчинки героїв повністю відповідали тогочасній ідеології та офіційній радянській версії перебігу Другої світової війни. Щоправда, уже зараз можна сказати, що певні неоднозначні моменти у фільмі таки були. Звичайно, радянські глядачі цього не помічали, тому й не могли зрозуміти цих нюансів. На відміну, напевне, від польських глядачів, а особливо людей старшого віку, які надто добре розуміли, про що йдеться.

Дія першої серії починається на Далекому Сході в 1943 році. Молодий польський хлопець Ян Клос, або проcто Янек, живе разом із дідом-росіянином Єфимом у одному із поселень, вони разом ходять на полювання. Янек зберігає фотографію свого батька – на знімку він у формі польського офіцера. Батько бився із німцями, які напали на Польщу 1939 року, його доля невідома. Янек лише знає, що батько воював у Вестерплатте, неподалік від їхнього рідного Гданська. Із газети Янек дізнається, що в Радянському Союзі формують польську дивізію імені Тадеуша Костюшка. Хлопець мріє потрапити на фронт, але йому всього шістнадцять. Не допомагає навіть те, що він зловив та знешкодив озброєного японського шпигуна-парашутиста. Минає рік і Янек таки тікає зі своїм псом Шаріком на фронт. Після довгої, сповненої пригод дороги він вступає до лав новосформованої польської танкової бригади, яку назвали на честь героїв Вестерплатте.

Ці подробиці біографії Янека подаються дуже коротко у початкових двадцяти п’яти хвилинах першої серії. Увага на них особливо не акцентується, а подальші події розгортаються дуже швидко. Зараз, однак, ми можемо уважніше та прискіпливіше розглянути біографію героя.

Вестерплатте, де бився із німцями батько Янека, розташований на півночі Польщі, як і його рідний Гданськ. Чому ж тоді хлопець шукає свого батька спочатку на Кавказі, а потім на Далекому Сході? Як Янек узагалі потрапив на Далекий Схід? Радянські глядачі, з яких мало хто мав можливість виїздити за кордон, не були аж надто добре обізнані із географією Польщі. Для дитячої аудиторії ці деталі взагалі не мали особливого значення..

Офіційна радянська історія свідчила: 1 вересня фашистська Німеччина напала на Польщу, польські війська героїчно чинили опір упродовж двох тижнів, але сили були нерівні. 17 вересня Радянський Союз змушений був рятувати українське та білоруське населення від німецької навали, тому керівництво країни віддало наказ перейти польський кордон. Радянські війська зустрічали із радістю та квітами. Про долю польських офіцерів та солдатів, які потрапили у радянський полон, мовчали. Про те, що багато польських військових розстріляли у Катині, Биківні чи Харкові, а інших депортували до Сибіру, почали говорити відкрито фактично лише після перших вільних виборів народних депутатів СРСР на з’їзді 1989 року, де владу змусили оприлюднити правду про пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року, за яким Гітлер і Сталін захопили і розділили Польщу.

У повісті Пшимановського перший командир танку був росіянином із типовими іменем та прізвищем – Василь Семенов. Тобто автор задумував такий собі інтернаціональний склад героїв: росіянин (звісно ж, головний), два поляки та грузин. У серіалі командир став поляком та отримав ім’я Ольгерд. Чому ж змінили його національність? Гадаю, пояснення можна знайти у польських істориків Другої світової війни, які стверджують, що особовий склад Польської народної армії формувався здебільшого із радянських, а не польських солдатів. У деяких військових частинах радянських людей було понад 60%, тож туди здебільшого добирали солдатів, прізвище яких закінчувалося на “…ський”, тобто хоча б трохи нагадувало польське. Сталін планував зберегти вплив на Польщу після війни, тому йому потрібні були не лише солдати, але й легітимізація звільнених від німців територій, щоби на основі Народної армії створити нові органи управління. До речі, у фільмі танковою бригадою командує полковник Тадеуш Каліновський, насправді ж її очолював радянський генерал Іван Межицан.

У книжці та фільмі є багато інших прикладів, коли автори свідомо чи вимушено обходять неоднозначні й надто гострі події, зокрема – тему Варшавського повстання. Танк “Рудий” наче й рушає на допомогу повстанню, однак під час штурму якогось мосту його підбивають німці, тож він на деякий час виходить з ладу.

Усі ці моменти прискіпливо проаналізовані у книжці Кацпера Шледжінського “Танкісти. Правдива історія чотирьох танкістів”, яка вийшла у Польщі 2014 року. Там ідеться не лише про колись популярний серіал, а й про непрості долі справжніх бійців танкової бригади імені героїв Вестерплатте. Деякі з них дійсно потрапили до Народної армії із Сибіру, куди їх депортували 1939 року.