Олеся Шуткевич, «День», Вінниця
За анонсом, повнометражна кінострічка про Василя Стуса, яка перемогла в Х конкурсному відборі Держкіно, представить яскраві сторінки життя і загадкову смерть поета-шістдесятника.
Події фільму, як зазначили автори (і писав «День» у матеріалі «Стус випереджав свій час»), «розгортаються під час останньої спроби КДБ спокусити поета химерною «свободою». Цілком логічно, що український глядач чекав правдивої історії про арешт Стуса, брехливе «обвинувачення в антирадянській агітації», зрештою суд, після якого поета відправили на заслання, що стало для нього смертельним вироком, бо назад він так і не повернувся... Та, як стверджує актор Геннадій Попенко, автори відзняли не всі сцени і запропонували глядачам напівправду, приховавши бездіяння тодішнього адвоката Стуса, а нині олігарха Віктора Медведчука.
ВЕДМЕЖА ПОСЛУГА ПРЕМ’ЄРА
Знімальний процес кінострічки завершився наприкінці липня. Її прем’єру запланували на лютий 2019 року і все б нічого, якби не відеоролик, який глава уряду Володимир Гройсман виставив 8 серпня на своїй сторінці у Facebook. Він радо розповідав про зйомки повнометражного фільму про Василя Стуса, зазначаючи, що половина бюджету стрічки (20 мільйонів гривень) — це гроші з українського державного бюджету. У коментарях читачі поцікавились, хто ж гратиме роль адвоката Василя Стуса Віктора Медведчука? «Він — фігура в житті Василя Стуса трагічно знакова. Адже саме Медведчук був адвокатом українського поета, зрештою засудженого до заслання, з якого він не повернувся», — написала Natalie Sedletska. Та, як повідомив Alexander Derkach «такого персонажа у фільмі не буде». Тобто в сценарії він був, кастинг на антигероя провели, але епізод вирізали.
Цей факт 10 серпня підтвердив актор Геннадій Попенко. У своєму дописі у Facebook він написав, що за інформацією учасників зйомок повнометражної стрічки «Птах душі», яку наразі знімає режисер Роман Бровко за сценарієм Сергія Дзюби й Артемія Кірсанова, сцену суду справді вилучили. «Її прибрали зі знімального графіка, нікого не попередивши. Навіть такого персонажа, як Медведчук, у фільмі вже немає. Проте кастинг на нього був, актора було знайдено і він готувався до зйомок», — написав Попенко. Актор додав, що неймовірніше причина фантастичних зникнень полягає в тому, що «продюсерам подзвонили з адміністрації Медведчука і сказали, що якщо вони хочуть дозняти картину, не хочуть провокацій, то потрібно прибрати сцену суду над Стусом».
РЕАКЦІЯ НА ВИБІРКОВУ ЗАМОВЧУВАНІСТЬ
Допис Попенка за добу зібрав тисячі лайків, викликавши неабиякий резонанс. Загалом його поширили 13 тисяч користувачів, а прокоментували понад 950 осіб.
«Ганебна ситуація з фільмом про Василя Стуса. Просто не має права пройти повз увагу громадськості. І не тільки з тієї причини, що половина бюджету стрічки (20 мільйонів гривень) — це гроші з українського державного бюджету. А в першу чергу тому, що Медведчук в житті Стуса є фігурою знаковою (як і в житті Литвина). І навіть якщо — чисто теоретично! — від нього ніхто й не дзвонив, історія Поета не може бути розказана без цього трагічного епізоду з участю кума, бо це вже вибірково замовчувана історія, а зумисне чи по дурості — значення не має. Не потрібно бути ґрунтовним аналітиком, аби розуміти, кому це вигідно», — одразу відреагував на ситуацію поет Сергій Татчин. А разом з ним і когорта інших українських письменників та культурних діячів.
«Цей фільм був широко проанонсований, тому до нього прикута увага громадськості. Так, його виходу люди чекали з нетерпінням. Бо це дуже свіжа, дуже болюча історія, і є багато тих, кому хотілось би, аби деякі моменти не чіпали, не згадували. Та, слава Богу, тут не натиснеш delete, як на компі. Якщо Держкіно надало 20 мільйонів бюджетних коштів, то воно мало би вимагати звіту. Та й актори мали би проявити свою громадянську позицію, бо сильних мають грають тільки сильні. Громадськість має зробити все, аби фільм у такому варіанті не вийшов», — каже письменниця з Вінниці Валентина Сторожук.
Донецький національний університет, який носить ім’я Василя Стуса, від коментарів утримався. А син Василя Стуса Дмитро у відеоролику, що розмістили на офіційній сторінці фільму у Facebook, сказав, що ситуація 80-х років абсолютизується. «І те, що адвокат повівся неадекватно, сумнівів нема. Але в тих умовах себе вели неадекватно дуже багато людей. І якби це був тільки адвокат — це б ні на що не вплинуло. Давайте тоді будемо згадувати про слідчих, про людей, які працювали в ідеологічних установах. Давайте тоді говорити комплексно про всю річ, якщо ми до такої розмови готові...»
ЕПІЗОД ІЗ СУДУ БУДЕ
Кілька днів громадськість бурхливо обговорювала скандал довкола фільму, вимагаючи пояснень від міністра Нищука, Держкіно та відповідної реакції прем’єр-міністра. Вона не забарилася. 11 серпня Володимир Гройсман написав на своїй сторінці у Facebook, що доручив керівництву Міністерства культури та Державному агентству України з питань кіно невідкладно зібрати авторів фільму та громадськість і зробити все можливе для того, щоб у фільмі про українського поета та дисидента Василя Стуса не було жодних перекручень, а стрічка була показана правдиво і повністю. Додавши, що вважає неприпустимим, «коли будь-хто намагається впливати на українське кіно і підміняти історичну правду на вигідну будь-кому».
У той самий день за кілька годин з офіційною заявою виступили і автори фільму, пообіцявши найближчим часом дозняти сцену суду над Василем Стусом з адвокатом дисидента Віктором Медведчуком. Про це вони повідомили на офіційній сторінці у Facebook.
«Розуміючи суспільну значущість теми, з огляду на кількість прохань з боку громадськості повернути сцену до фільму, ми за останню добу зібрали продюсерську групу, щоб розглянути можливість вшанувати суспільний запит за присутність в художній картині про поета епізоду суду за участі його адвоката... Найближчим часом сцену буде дознято, про що ми повідомимо медіа окремим прес-релізом», — йдеться у повідомленні.
Знімальна група у своїй заяві також визнала, що, «видаляючи з останнього драфту сценарію серед іншого і цю сцену, не достатньо відповідально підійшли до аналізу її значущості для суспільства». Раніше режисер стрічки Роман Бровко пояснював ЗМІ, що рішення прибрати Медведчука ухвалили «задля емоційного спокою родини дисидента та для зменшення хронометражу», а також через те, що знімальна група побоювалася отримати судовий позов від Медведчука в разі недостовірності деяких сцен.
«ГІРКИЙ СИМПТОМ ДЛЯ СУСПІЛЬСТВА»
Навіть за умови, що конфлікт себе вичерпає, а знімальна група повернеться до зйомок фільму, зокрема сцени суду, проігнорувати цю ситуацію не можна, переконує доктор історичних наук, викладач Вінницького державного педагогічного університету Ольга Коляструк. Адже нині ми маємо другого Стуса — Олега Сенцова, який із політв’язня вже перетворився на дисидента. Якщо порівняти їхні історії, то можна знайти багато точок дотиків. А тому пробачивши системі Стуса, ми відмовимося від Сенцова, в черговий раз проявивши радянський рабський послух.
«Ця ситуація — гіркий симптом для українського суспільства. Ми вкотре прочитуємо свою історію номінально, не беремо її глибини, не виносимо етично-моральний урок, який нам потрібен для того, щоб вистояти. Ми знаємо про Богдана Хмельницького, Петлюру, Грушевського, знаємо їхні імена, але чи знаємо про сутності і речі, які стоять за цими постатями. І якщо режисер викидає з фільму сцену, яка має говорити про протистояння системі в судовому режимі, і вважає, що це можна пропустити, посилаючись на зменшення хронометражу, то для чого взагалі було братися за таку важку роботу, за правду, — коментує Ольга Коляструк. — У мене особисто це викликає занепокоєння, не кажучи вже про художній рівень роботи, що це буде повноцінна історія Стуса. Я передивилися кілька сюжетів про фільм, фрагменти, і видається, що це спопсоване оповідання. Так, зовнішність актора сильно схожа. Але уявити, наприклад, що Василь міг би дозволити говорити собі суржиком? Вибачте, це нереально. Стус — поет величезної висоти, який важко читається, бо потребує філософії думки і вимагає піднестися до нього. Його не можна читати кілька годин поспіль. Його треба читати по кілька рядків і аналізувати. Він вимагає готовності бути на рівні з ним. І питання: чи готові ми всі бути з ним на одній висоті?».
Ситуація довкола фільму, присвяченого Стусу, показала, що й досі в Україні є люди, які не лише впливають на політичні і бізнесові процеси, але й журналістику, мистецтво і кіно. Іншими словами, вони диктують, що як і кому показувати. Тому питання залишається відкритим: що ми побачимо на прем’єрі фільму про Василя Стуса — правду чи напівправду?