Від четверга, 13 квітня 2017 року, у прокаті – документальна стрічка Анни Акулевич «Джамала.UA».
А в середу, 12 квітня, в кінотеатрі «Жовтень» відбувся передпрокатний показ фільму (гала-прем’єра, за участі співачки, відбулася 6 квітня). Його продюсером, до речі, є знаний режисер Олег Фіалко.
Нагадаю, два роки тому молода режисерка Анна Акулевич дебютувала повнометражним фільмом «Це я» – успішно, на мій погляд. Крізь побутові реалії вона зуміла угледіти стан душі, те, що відбувається в нас сьогодні – і як окремішних соціальних «організмів», і родинних. В центрі – дитиняча душа, її ламкість і тихий процес росту...
У чомусь ця стилістика продовжена у новій картині. Хоча матеріал зовсім інший, але ж не радикально. Доросла жінка, співачка, одначе ж в ній спостережено точки росту. Бо якщо душа жива – вона росте-виростає.
Це доволі боляче, бо ж тріщать скрепи, і грунт під тобою осипається. Це важко, бо ж набираєш у себе стільки нового, чому не завжди і раду можна дати. І т.д.
Знаменита співачка спостережена у миті, коли вона ліпить і переліплює себе саму. Бо ж на сцену, перед людьми, треба вийти кимось і з чимось. А ти не завжди готовий до цього. Та й страшно...
Один із чільних образів стрічки – от ся несподівана трудність злету у сценічний простір. Джамала, зігнувшись у три погибелі, ніяк не наважиться на розбіг. А потім таки виходить, таки вилітає. І через якийсь час знову те саме – автоматизм у цьому ділі виробляється тільки у нездар.
Дивитись фільм цікаво, мені принаймні. А ви спробуйте – коли захочете.