Троп_сценарій.docxСценарій ігрового повнометражного фільму
Дія відбувається в маленькому містечку, райцентрі.
Після сварки з батьками двадцятирічний хлопець іде на нічні гульки. Здавалося б, нічого не віщує біди, але алкоголь і наркотики роблять своє: бійка, стрілянина, глюки та ранок у незнайомому місці.
І коли у це втручається Бог, не завжди все стає на свої місця.
Коментарі
прописувати ідею, типажі, структуру таки треба... хоча б ради того, щоби автор у ролі сценариста чимось козирнув, захопив, знайшов майбутнього постановника... але, якщо налаштовані знімати самі чи маєте наближеного до кіно кума - режисера, а то й продюсера, то звичайно ж, все може опрацьовуватись в процесі...
наразі ж ситуація в нашому кіно така, що праця сценариста не цінується, усі, хто має якісь можливості - пропонує свій наспіх зліплений пиріг, стаючи в одночасі не лише автором сценарію...
відтак, лише вітаю ваші прагнення щось зробити в кіно (бачу, прозові твори адаптуєте до сценарного варіанту) а в мене чогось процес тяжіє до зовсім зворотнього напряму...
так дійсно історія ще потребує опрацювання. це лише хребет.
зрештою мені здається що такі сюжети не варто прописувати повністю адже кожен з акторів які мали б втілювати це (навіть не актори а типажі) вони як показує практика зачасту виходять за рамки. я прихильник імпровізації в такому плані: є напрямок руху історії - інше створюється в процесі. особисто я планував знімати це як псевдодокументалку.
дякую за коментар.
Гарно відтворено атмосферу, є відповідні типажі, а ось сама історія дещо гальмується, варто б спіймати ще й той необхідний ритм, позбавитись сцен, які на сюжет не працюють і динаміка оживе.
сценарій писався для адаптації в реальність. тобто: актор в документальному середовищі. Це практикував Джон Кассаветіс, Жан-Люк Годар та інші (всіх не буду перелічувати)... в Україні - Марина Степанська ("Канікули") та Філіп Сотніченко ("Обійми", "Син").
Якщо Ви знайомі з практикою ФОРУМ-ТЕАТРУ це добре, якщо ж - ні то ось:
Форум-театр - методика інтерактивної роботи серед різних шарів суспільства, направлена на вирішення соціальних проблем.
Суть методики форуму-театру – це пошук в рамках запропонованого спектаклю разом з учасниками і учасницями шляхів вирішення проблеми або виходу із складної життєвої ситуації.
За методикою класичного Форум-театру є агресор, жертва і кілька «нейтральних»; агресора замінювати не можна, хоч це і вирішує ситуацію, але в реальному житті так не буває.
Вистава зупиняється в кульмінаційний момент: дискримінації, приниження, конфлікту, узурпації влади чи фізичного насильства.
Але все це теорія. Цей сценарій писався під подібну методику і зрозуміло, що в процесі він дуже сильно видозміниться. Це всього лише напрямок руху.
Дякую за увагу до тексту і коментарі зокрема.
Написав Валерій Пузік, 18:33 30.05.2016