Політ над іншими_cценарій.docCценарій ігрового короткометражного фільму
Коментарі
Геннадію, історія у зворотньому порядку, як і драматургічна структура - все починається з кульмінації, а потім ми бачимо перепетії, які до цього призвели.
Нове по формі це щось на кшталт якби Ви "Незворотність" Ное чи то "Скажені пси" Тарантіно навпаки б переповіли? Бо я шось невторопаю - Ви, Оксано, саме на тому наполягаєте аби розв'язка та кульмінація були зміщеніна початок у плані розгортання драматургії, а не розгортання оповіді(сюжету) історії? Чи про що саме Ви мовите фразою "щось нове по формі"?
Головний герой? Звичайно ж, що Ліля - ій надано більше авторської уваги, до всього ж Ви й самі в коментарі наголосили, що для неї це не просто політ: для неї важливо злетіти над собою...
Дякую, Федоре! А хто для Вас головний герой? Я робила Марка головним героєм. Ліля - це людина, через яку розкривається фінал всього-навсього.
Думаю, наш глядач/читач ще не звик до подібного кіно. А хотілося створити щось нове не по змісту, а по формі. Сподіваюсь, фільм (якщо сценарій буде реалізовано) не залишить запитань.
Оксано, експерименти, це справа цікава, але коли героя представляють другорядні особи (до того ж, реплікою) то якось так воно сприймається, що й сам герой є не головним, а другорядним... За традицією глядач звик бачити героя в першій сцені з його намірами чи проблемою...
А втім, пошук є пошуком... Може й справді все буде зрозуміло і вразливіше, коли все побачимо на екрані.
Тож, успіху!
Дякую, Федоре, що долучились до обговорення. Я бачу, що сама форма сценарію багато в чому є суперечною і незрозумілою для багатьох читачів.
Те, що Ви зазначили як драмситуацію є насправді кульмінацією історії. Історія розгортається не просто в хронологічно іншому напрямку, вона розгортається і в напрямку від кульмінації до зав'язки подій. Так само і голос героїв. Я не даю їх характеристик на початку сценарію (кінці історії), а намагаюсь робити це ближче до кінця (початку історії).
Можливо, щоб все це побачити і зрозуміти варто читати сценарій у зворотньому напрямку?
Оксано, і все ж, коли мова таки про політ - до всього ж над іншими, хотілося би побачити і філософські чинники, скажімо на щабель вищі ніж в інших, відчути ситуативний конфлікт героїні до її з,яви в компанії... Як на мене, вирішення протистояння вустами одного із героїв: "Молодець, що прийшла... Сестричка!" драмситуацію не підсилюють й не вирішують...Сама ж історія напрошується на глибший суспільний конфлікт, і як вже справедливо зауважив у коментарі пан Геннадій, для глядача має переконливе значення голос ваших героїв, як особистостей.
Дякую. Насправді, я не хотіла показувати нічого містичного, просто показати що життя може бути і таким. Світ, в якому живуть за іншими правилами...
Ну манера оповіді дійсно дається взнаки... напевно саме тому й прогледів основний смисл, адже остання сцена доволі містичною видалася... напевно від того, що так й не втямив - що саме оте тяжке відпустила Ліля аби відірватися від землі... але то таке... як то кажуть - буває.
Успіху на знімальному майданчику!
Геннадію, щиро дякую за коментар. На жаль, сценарій зовсім не про те... Якщо відкинути форму і прочитати його в хронологічному порядку, то тоді все буде ясніше... Хоча для мене саме форма грає тут дуже важливу роль, адже герої йдуть від зворотнього - від фактів і вчинків до мотивацій.
Історія власне про те, що людина може злетіти тоді, коли вона здатна відпустити те, що лежить тягарем на її душі. Не просто бавитись у політ, як це робить компанія молодих людей, а злетіти над собою, як це робить Ліля. Я навмисно не даю сцену, в якій би було показано що саме з нею трапилось. Якщо в інших за допомогою синьої пігулки створюється ілюзія польоту, то тут власне, їй вдається злетіти. Але разом з тим "ранок стрічає її холодним дощем" у вигляді роси на даху власного балкону.
Якщо пригадати Вашого, Оксано, "Провідника" та "Харона", то зрозуміло, що певний містичний ракурс розгляду та освоєння творчого матеріалу для вас не новий. Якщо взяти до уваги хоча б обидва варіанти "Крил" та "Квітневі чари" Вашої сестри, то зрозуміло, що тема польоту для Вашого творчого тандему не нова, та більше того - доволі таки продуктивно освоєна. Якщо пригадати ті ж таки сценарії Каті Бабкіної "Кончєний" та Юлі Савчук "Пішли гуляти мріями", то цілком можливо вести мову про певну тенденцію, принаймні у жіночої половини СМ, стійкої творчої зацікавленості до польоту як теми та творчого прийому.
Втім, й для світового кіна це не новина. Зокрема, в контексті даного сценарію, варто було б таки згадати фільм "Барьєр" за участю Микити Смоктуновського.
Я до чого це все веду? Напевно до того, що певним чином вражає аморфність на невираженість конфлікту, чи то пак - його чи не то поверхневість, чи не то недостатня метафоризованість.
Бо з запропонованого матеріалу глядач може пуститися у роздуми з цілого вороку тематичних переживань. Це й природа юнацького бунту - з гримання дверима аудиторії - виразником такого собі романтичного подолання підліткового конфлікту соціального й в меншій мірі етичного типу тої ситуації; й ота синя пігулка як приреченість на екзестенційний вибір до польоту, уникнути якого ніяк не можливо, бо навіть славнозвісний Нео мав альтернативу червоної пігулки, а наші герої просто таки приречені автором літати-кохати; а наявність локації "лікарняна палата" вимальовує отой німб дивакуватості переростаючої у схибленість що наче за якоюсь світовою змовою неодмінно має бути присутня у людей здатних до польоту; ну й звісно вже ніяким чином не оминути паралельних реальностей-альтернатив типажу "світ героя - жорстока навколишність".
Одним реченням - Вами, Оксано, як автором, доволі майстерно зведено до купи та використано доволі такі потужні засоби оповідання та показу історій про "Польоти".
Але за контекстом губиться сам текст історії. За контекстом виражальних засобів розмивається та нівелюється текст характеру героїв, відсутній переконуючий глядача голос їх особистості, протягом всієї майбутньої фільми якось не відчувається, що хтось з них здатний на вчинок, адже навіть оте гримання дверима якесь доволі таки очікуване, безконфліктне та для героя зовсім "ненапряжне".
Може для героя та героїні варто було б таки поборотися за свою зустріч перд злетом?
Чи кіно має бути не про те?
знову ж таки, за логікою жанру - героя зазвичай ставлять у ситуацію, щоби можна було симпатизувати йому, тобто мати мотивацію вчинку, а вже потім - і в перипетії...
Написав Федір Янько, 13:25 13.09.2014