Юрію, радий, що Вам сподобалося. Спочатку це дійсно був роман. Тобто з самого початку оповідання, а потім воно почало зростати і перетворилося на невеличкій роман, з якого я вже зробив кіносценарій. Щодо серіалу, то так, він міг би вийти, але мені здається, що зараз в Україні ніхто не наважиться говорити на такі важливі і неоднозначні теми. То навряд чи.

Успіхів і Вам.

Написав Владислав Івченко, 13:47 10.06.2012

Владиславе, Ви пишете сильно, мені навіть здалося, що автор учасник подій, чи принаймні використані спогади. І деякі вади повязані з цим ефектом.

Сценарій має форму роману, тобто вільний потік життя. Така побудова "не чиста", але часто використовується у мильних серіалах.
Ваш твір при доопрацюванні, на мою думку, цілком міг би стати першим українським серіалом.

Війна дійсно бруд, але є різні війни.
Ви самі визначили знакові ідеологічні події для українців: Друга світова, УПА, спогад про голод 1932-1933, Кенгірське повстання і т.д. і несете відповідальність за героїв.
Не все можна з цими темами, як і з позитивними героями.

Бажаю успіхів!

Написав Юрій Сорока, 09:40 10.06.2012

Пане Юрію, дякую за відгук. Спробую відповісти на деякі з Ваших зауважень. Щодо побутово-заземлених бойових дій, то я впевнений, що вони такі і є, що война, це бруд, кров, гівно і мотлох.

Про вбивство коханої, то мені здається, що Андрій настільки не може пробачити собі своєї помилки, що призвела до загибелі чоти, що хапається за будь-яку можливість зробити винним іншого. Тому і вбиває Міру.

Не краще ситуація і в Чета, який настільки хоче помститися, що кладе на це своє життя і життя інших людей. Чет травмований і рани його не загоїлися, зробивши його нещасними.

Десь так. Ще раз дякую за коментар, вибачте, що не одразу відповів. Чесно кажучи вже і не чекав відповіді.

Написав Владислав Івченко, 21:05 09.06.2012

Бойові дії повстанців на початку сценарію «Людина, яка ніколи не посміхалася» побутово-заземлені. І щонайменше, «по-мильному» видається вбивство героєм-упівцем через безпідставні підозри коханої. Хоча потенціал цього сценарію колосальний!

Але пам’ятаймо, з темою УПА поки-що не все можна.
Бо в Україні свідомо гальмується гуманітарний розвиток, нав’язуються проблеми столітньої давності, проводяться фільми-спецоперації з фальсифікації української історії за участі своїх акторів-поліцаїв… Якби не ця обставина, ми спокійно говорили б про помилки і негарних бандерівців! І про зрадників в УПА, які здавали по пів-села, і воно чухало на Сибір, ми б говорили про розкол в ОУН і про багато чого іншого, що нас хвилює, але не час…

На моє переконання в кожній темі мають бути чіткі залізні пріоритети сюжетів. Якщо брати УПА, згадаймо, як все починалось тоді, у 1989-му? Яскраво, героїчно! «Нам дзвони не грали…»!
А можливо варто було тоді почати з бойовика про агентурно-бойові групи, отих переодягнених енкаведистів, яких виловлює Служба безпеки? Але це вже історія українського кіна. Хоча ще не пізно…

Але цей сценарій не тільки про УПА…
Ми бачимо свіже сплетення українських тем, що розглядалися раніше зазвичай окремо: УПА, голодомор, радянська ґвалтівна окупація Німеччини, сибірські табори, Кенгірське повстання, - через усе це автор проводить своїх героїв, усе це органічно в одному сценарієві!

Образ лікаря-українця, що за будь-яких обставин відстоює свою і чужу гідність в нелюдських умовах, безперечно, серйозне досягнення автора.
Тож митцям є над чим попрацювати, заявлена абсолютно нова, фантастична «доля людини», української і моральної.

Написав Юрій Сорока, 07:45 30.05.2012