втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…

RSS

У вересні 1896 року фотограф Альфред Федецький першим в Україні почав знімати хронікальні фільми. З цього моменту почалася історія українського кінематографа. За 120 років країна неодноразово ставала свідком появи видатних постатей та культових фільмів. Українізація та революціонізація, нові течії та переосмислення історії, дивовижні знахідки та всесвітній успіх...

Шістдесятники, до яких і належав Богдан Ступка, ламали панівну міфологічну парадигму щодо неминучості позитивного прогресу. Єдине укриття від катастроф і насильства над твоєю волею — ти сам, твій внутрішній космос. Звісно, стилістика «Білого птаха...» не передбачала актора як повноцінного творця образу — багато що добудовувалось, домислювалось у монтажі, в пластиці. А все ж особистість Ступки не могла не вражати...

Передмова до книжки «Фільм жахів/ Горор» (2008). Це видання є перекладом на українську мову колективної розвідки німецьких кінознавців, що складається з окремих рецензій на класичні та знакові фільми світового кінематографа, які належать до означеного в назві жанру. Книжка також доповнена ориґінальними текстами українських авторів...

Згадуємо видатного кіномитця Юрія Іллєнка, якому минуло б 80... Він з’явився на світ 9 травня (а не 18 липня, як написано у більшості довідників) — кінорежисер, кінооператор, сценарист, художник і актор. Людина, чий внесок у нашу культуру, у розвиток українського суспільства годі переоцінити...

В рамках проекту UPLectorium колишній директор Центру Довженка Іван Козленко прочитав лекцію "Люди й апарати: становлення українського кіна"...

Погляд автора – кінознавця Людмили Лємєшевої – на свій час і своїх героїв. Есей до сценарію повнометражного художньо-публіцистичного фільму «Таємна свобода», присвяченого українському авторському кінематографу 1960 – 1990 років...

У вересні виповнюється 120 років від дня народження Олександра Довженка — кінорежисера "номер один" Землі української. Cаме в ювілейному році побачив світ важезний том — "Довженко без гриму"... 470 сторінок тексту, який увібрав листи, спогади, архіви. Все те, що, на думку упорядників, покликане змити суспільно-політичний грим, який довгі роки підміняв справжнє обличчя геніального кінопоета...

Нещодавно побачила світ книжка «Довженко без гриму» (Видавничий дім «Комора», 2014), за фінансової підтримки МФ «Відродження». Упорядники — літературознавець Віра Агеєва та історик кіно Сергій Тримбач... Сергій Тримбач про книжку... Окремі матеріали з видання...

В італійському Порденоне проходить найавторитетніший у світі фестиваль німого кіна. Восени 2013 року ми презентували в Італії програму вітчизняних німих фільмів Ukraine. The Great Experiment (робоче формулювання «Українське диво»). Свідчить заступник генерального директора Національного центру Олександра Довженка Іван Козленко...

Спогади рідної сестри – єдиного свідка дитинства і життєвого шляху Володимира Денисенка, відомого українського кінорежисера, учня Олександра Довженка, митця, що працював у часи радянської імперії. Спроба розвіяти морок забуття...

У пропонованій добірці – один ігровий та 9 документальних фільмів про провідних українських режисерів, знятих їхніми колегами у різні роки. Усі ці фільми є доступними для кожного глядача. Їх поєднує одна характерна риса – поетизація життя своїх героїв...

Термінатор усе ж таки помер. Він тричі мертвий. Уперше – неминуче та по заслугах. Удруге – по-справжньому, викликавши сльози у глядачів; але пішов туди, куди зазвичай і йдуть герої – до осяйної Вальгали, де, кажуть, тільки й починається справжнє життя. Втретє – нездаро, дарма та назовсім…

Можлива версія Гічевого від’їзду до Штатів: спротививши європейську плутанину, що вона, до того ж, починала пахнути порохом, мистець зажадав простоти і ясности. Йому знадобилося "чисте поле" для реалізації його хитромудрих саспенсових схем…

Альфред Гічкок колись пожартував, що він потрапив до Америки за культурним обміном. От тільки ніхто так і не дізнався, що ж Англії надіслали навзамін: усі побоювалися це відкрити…

Всякий мистецький твір, обертаючись у соціальному, історичному, політичному полях, набирає нової інформації. Навіть, якщо ми цю інформацію якимось чином свідомо не синтезуємо, то вона так чи інакше впливає на наші відчуття, на наше сприйняття…

Починаючи від «Людини з кіноапаратом» 1929 року й аж до часів МТV ми не побачили нічого нового ні з практичного, ані з теоретичного погляду. Мабуть, Вертову краще, ніж будь-якому мистцеві вдалося втілити у своєму творі найвідоміший у світі слоґан, що його через багато років виголосить Маршалл Маклюен: «Засіб – це і є повідомлення»…

«Cценарій»-план, як його назвав Дзиґа Вертов, знаменитого фільму «Людина з кіноапаратом». Сценарієві передує всупне слово самого сценариста-режисера до правління Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ) з поясненнями та обґрунтуванням пропонованого експериментального фільмового проекту…

Це просто підручник для майбутніх сценаристів. Вертов цілком живий, він аж ніяк не архаїчний. Для професійних читачів це справжня енциклопедія – прийомів, знахідок, творчої невтомности загалом. Дзиґа крутиться, і ми продовжуємо заворожено стежити за її ворожбитськими рухами…

Рецензія на книжку: Василь Ілляшенко. «Історія українського кіномистецтва». – Киъв: Вік, 2004. – 412 с.

Рецензія на книжку: Любомир Госейко. «Історія українського кінематографа. 1896–1995» : Пер. із франц. – К.: KINO-KOЛО, 2005. – 464 с.; іл.