Анна Купінська , Ігор Грабович
І.Г.: Як на мене, українська програма засвідчила, що кіно в Україні існує, проте для свого розвитку воно вимагає додаткового імпульсу, інтелектуального насамперед. Більшість фільмів, які творяться у нас, видаються мені необов’язковими. Те, що ми побачили у короткому метрі, по-суті, найкраще із зафільмованого за рік.
"Уроки української", "Кінотеатр "Україна", "Ядерні відходи", "Металобрухт", "Сери та сеньйори" – кожен з тих фільмів бачить одну і ту саму Україну, регіональну відмінну, проте однаково занедбану.
"Креденс" з повнометражного конкурсу пропонує такий-сякий вихід з цієї ситуації, проте він радше містить загальний імпульс, ніж хоч якусь програму. Зрештою, вимагати її від фільмів було б досить дивним. Поряд з соціальним кіно існують спроби фільмувати кіно жанрове, як на мене, малоуспішні через відсутність школи та досвіду.
**
А.К.: Українські кінематографісти представили чотири повнометражні картини, з яких найцікавішими видаються цілком "глядацька" трагікомедія "Креденс" Валентина Васяновича, і вишукано складна "артхаузна" драма Ігора Подольчака "Деліріум". Доволі сильною була програма українського короткого метру, де брали участь як вже відомі серед любителів кіно стрічки, так і нові картини.
Цікаво, що визнана у світі короткометражка Мирослава Слабошпицього "Ядерні відходи" не отримала жодної нагороди у Одесі, натомість як стрічка Руслана Батицького "Уроки української", що вона традиційно викликає неприйняття у глядачів, здобула приз FIPRESCI.
Втім, із вибором представників Міжнародної асоціації кінокритиків цілком можна погодитися. "Уроки української" належить до штибу картин, чиї достоїнства розкриваються не одразу, а після повторного перегляду. І після уважнішого погляду на цю стрічку, на другий план відходять проблеми із сюжетом та мотивацією героїв, зате уповні проявляється її болісна краса та поетика розпаду.
**
І. Г.: Мені б ще хотілося обговорити тему відвертості у фестивальних фільмах, зокрема, еротичну складову. Я помітив, що одеська публіка є трішки сором’язливою і прагне не помічати фільмів, які надто відверто зачіпають інтимні моменти. Це було помітно під час демонстрації українського фільму "Побачення" режисер Євгена Матвієнка, який своєю відвертістю робить глядача буквально беззахисним. Яка твоя думка з цього приводу?
А.К.: Не думаю, що реакція одеситів сильно відрізнялася від сприйняття глядачів з інших міст. Картина "Побачення" мала кілька показів у Києві, і публіка завжди реагувала на цей фільм болісно, навіть під час "тестового перегляду" в "Кінопанорамі", на якому були присутні лише фахівці кіногалузі. Когось зачепила "еротична фантазія" героя, знята у національно-шароварній естетиці, комусь було незвично чути відверті слова з екрану, та ще й українською мовою.
Думаю, травматичність "Побачення" не у відвертих сценах, а у тому, що фільм ламає опору наших фантазій та показує їхню облудність. Працівниця секс-послуг, та й жінка взагалі, у чоловічій уяві має бути завжди готовою до сексу, радо та із задоволенням виконувати усі забаганки. Воїн, натомість, уявляється нам ідеальною машиною для вбивства, позбавленою емоцій.
А стрічка показує, що працівниця сексу по телефону геть не цікавиться своїм клієнтом, машинально повторюючи завчені "сексуальні" фрази, а найбільше її турбують власні сімейні справи. Та й клієнта свого вона уявляє не пересічним українцем, а Аль Пачіно. Її телефонний "коханець" – солдат, проте на полі бою він не перейнятий ратними подвигами, а мастурбує у куточку, може, востаннє в житті.
Інша "незручність" для глядача – українська мова, використана у еротичному контексті.
Для більшості "калинова" та "солов’їна" взагалі не асоціюється із сексуальними практиками, які наші люди звикли описувати пошепки і за допомогою російських матюків.
УП. Життя, 19-20- 21.07.2013
- Сценарій Івана Тімшина «Дзвоник» до фільму Євгена Матвієнка «Побачення» та його обговорення на СМ
- Сценарій Валентина Васяновича й Ії Мислицької до фільму «Креденс» та його обговорення на СМ
- Сценарій Ольги Войтенко й Руслана Батицького до фільму «Уроки української» та його обговорення на СМ