Останнього часу якісні серіали користуються все більшою популярністю серед людей, котрі просто не знаходять часу на перегляд повнометражного фільму. І справді – не станеш бо дивитися велике кіно в перервах між роботою. При цьому серед розважального контенту особливе місце посідають ситуаційні комедії – ситкоми.
Стів Каплан, що він є справжнім експертом у царині розробки сценаріїв та виробництва комедійних проектів, приїжджає з семінаром «Ситком і використання прихованих інструментів» до Києва 31 травня. Подробиці семінару на сайті www.mrm.ua або за телефоном: +380 44 459 46 10
Стів Каплан відповів організаторам семінару на запитання щодо комедії, сценарної майстерності, успіху та надхнення:
Яке б визначення ви дали поняттю «успіх»? І що таке, на вашу думку, успішний комедійний сценарій?
Для мене успішна комедія – це не стільки та, яка викликає багато сміху в глядача, скільки та, яка змушує співпереживати героям, – історія, що входить і в розум, і в серце. Ну і, звичайно ж, із цікавою розважальною та комедійною складовою. Може, саме тому одна з моїх улюблених комедій – "День бабака"/ Groundhog Day. Ця картина діє на багатьох рівнях: емоційному, філософському, тематичному, ну і, звісно ж, комедійному.
Як би ви визначили основну різницю між традиційними англійським та американським стилями стендап-комедії?
Зараз вони стільки всього запозичили один в одного, що різниця між ними вже не така значна, як це могло бути раніше. Обидва ці підвиди стендапу повільно, але впевнено рухаються до все зухваліших тем.
Англійські артисти стендап-жанру, як Едді Іззард (Eddy Izzard) і Рікі Джервайс (Ricky Gervais), тяжіють до дещо освітньо-орієнтованіших виступів, ніж їхні американські колеґи. Тобто англійці спочатку припускають, що їхній глядач все ж прочитав одну або дві книжки. Це, до речі, не завжди характерно для американських стендап-артистів. Але стендапери обох країн піднімають у своїх виступах теми, які ще кілька років тому були табуйованими в суспільстві.
Назвіть основні помилки молодих сценаристів, які не заважать згодом продати готовий продукт?
У створенні комедій найбільшою помилкою є фокусування безпосередньо на жартах, коли не надають при цьому особливої уваги правдивості поведінки героїв, логічному розвитку історії, тематичному розвитку сюжету й загальному процесу оповіді.
Скільки може заробити сценарист телевізійних комедій у США?
Деякі сценаристи, як Джеррі Сайнфелд (Jerry Seinfeld), стали нечувано заможними, заробляючи мільйони доларів тільки на ре-ранах. З одного боку, сценарист може заробляти до 20 тисяч доларів за сценарій до одного епізоду ситкому. З іншого ж – майже безробітний сценарист може заробляти 10 «баксів» на годину, продаючи каву у Старбаксі (Starbucks – американська компанія з продажу кави та однойменна назва мережі кав’ярень. – Ред.).
Скільки разів сценаристу у США доводиться переписувати свій сценарій, перш ніж за ним буде знятий пілот?
Сценарії переписуються дуже багато разів, перш ніж ідуть у діло. Пілот ситкому зазвичай готується на страх і ризик продакшн-компанії. З ним вона звертається в одну зі студій, і вже тільки після її схвалення пілот пропонують на продаж телевізійникам. Всі вони (і продакшн, і студія, і мережа) так чи так вкладаються у фінансування потенційного пілоту, тому кожен із них дає свої побажання сценаристу.
Але навіть після остаточного рішення про те, що пілот запускається у виробництво, робота сценариста не закінчується. Адже після затвердження акторського складу знову доводиться вносити правки. Так що переписувати доводиться справді багато разів!
На яких аспектах сценарної майстерності ви фокусуєтеся у своїй роботі?
Як правило, я розглядаю еволюцію сучасного американського ситкому, основні архетипні персонажі комедії – Майстер-На-Всі-Руки, Дурень, Батько, Антипод, Флірт. Також я розповідаю про створення і розвиток телевізійного ситкому, розглядаю поняття «філософії комедії» та її «прихованих інструментів».
Що б ви порадили сценаристам, які спеціалізуються на комедіях?
Крім того, щоб писати щодня? В мене є три поради.
По-перше, відвідати заняття з імпровізації. Комедія заснована на діях героїв, а імпровізація – це один із найкращих способів для авторів зрозуміти, як саме думають, відчувають, розмовляють і діють персонажі їхніх комедій.
По-друге, важливо приєднатися до гурту авторів. Комедія не може існувати у вакуумі, тому навіть якщо це невеличка групка друзів-сценаристів, украй важливо почути, як хтось читає вголос перед авдиторією написане вами. Тільки пам'ятайте: якщо ви збираєтеся влаштувати публічне читання свого скрипту, то потрібно подбати про безкоштовні напої – вам потрібна авдиторія у гарному настрої.
І по-третє, якщо вам це, звісно, вдасться, зробіть усе для того, аби народитися в сім'ї, де Стівен Спілберґ був би вашим рідним дядьком...
Де б ви порадили шукати ідеї та надхнення для сценаріїв?
Хтось колись сказав, що секрет написання комедій – це гостре око й дикий розум. Під «гострим оком» мається на увазі вміння бачити навколишній світ, абсолютно чітко розуміючи і сприймаючи весь абсурд сучасного життя. А потім вже дикий розум бере абсурдну людину або ситуацію і ставить чарівне запитання: «А що, якби?..». Що б сталося, якби нам довелося проживати один і той самий день знову і знову? А що було б, якби ми в дитинстві дуже хотіли стати дорослими, а потім прокинулися на наступний ранок вже тридцятирічною людиною? А що, якби найрозумнішій людині у світі довелося б жити разом з найбільшим у світі дурнем?
Текст інтерв’ю надано www.mrm.ua