втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…

Анна Купінська , Ігор Грабович  

А. К.: Розчаруванням (...) став фільм "Параджанов" Олени Фетісової та Сержа Аведікяна. Ми не побачили ані цікавої історії, ані креативного підходу. Навіть анімаційні вставки у фільмі здаються запозиченими з документальної картини Романа Ширмана "Небезпечно вільна людина". Проблема фільму, на мою думку, в тому, що він зовсім не розкриває особистості Параджанова, а лише переповідає загальновідомі факти з його життя.

Зрештою, це загальна проблема усіх українських біографічних стрічок про кінематографістів. Зазвичай, зняті друзями та колегами героїв, вони оминають усі контраверсійні теми у їхньому життєписі, зображаючи їх ледь не святими. Мені дуже бракувало живого, неприкрашеного Параджанова, його мотивацій, принципів, викликів. Екранний Параджанов просто пливе по життю, час від часу епатуючи оточуючих.

Натомість присутні на прес-конференції творці фільму розповіли про режисера багато біографічних деталей, які напевне мали би потрапити у стрічку, але чомусь залишилися за кадром.

Українські кіношники дуже бояться зображати себе пересічними людьми, воліючи огортати свою творчість романтичним ореолом. Можливо, це наслідок їхньої професійної неспроможності – коли не можеш створити "казку" на екрані, то перетворюєш на неї своє життя.

І. Г: "Параджанов" мені також не сподобався, проте проблема тут глобальніша за смаки критиків. Як на мене, подібні проекти приречені від самого початку. Погодься, досить дивна ідея – знімати фільм про кінорежисера. Кому це може бути цікаво? Хіба іншим кінорежисерам, які знають специфіку роботи.

Невтаємниченим це буде нудно, бо режисерська діяльність не особливо відрізняється від бухгалтерської. За що тут зачепишся? Добре, коли кінорежисер схожий на Марчелло Мастрояні з фільму "Вісім з половиною", але Фелліні був неповторним художником, який зумів створити власну міфологію.

В Америці постать кінорежисера взагалі не є ключовою у кінопроцесі, хіба режисер здатен одночасно бути продюсером і може запропонувати унікальну мистецьку стратегію, як це було з Гічкоком, наприклад. Але про що недавній фільм "Гічкок"? Про родинні стосунки цього виданого кінематографіста, до якого штучно прилітається його робота.

Інша річ, коли кінорежисер стає частиною суспільного процесу, опиняється у центрі скандалу, якихось позакінематографічних перипетій. Але навіть і в цьому випадку я не пам’ятаю видатних ігрових картин про кінорежисерів.

Згадується тільки телевізійний двосерійний фільм про розлучення Вуді Аллена та Міа Ферроу, а також стрічка "Боги і монстри" про режисера Вільяма Вейла і недавній "Хранитель часу", у якому йде мова про Мельєса. Але все це аж ніяк не біографічні стрічки, радше варіації на значимі для тої чи іншої суспільної групи теми.

Параджанов, на перший погляд, цілком придатний до героя фільму, хоча я не певен, що його ім’я настільки вже широко відоме в Україні, аби про нього знімати ігрову картину. І все ж він був яскравим митцем, автором непересічних фільмів, ексцентриком, егоцентристом, руйнівником суспільних норм, двічі зеком і абсолютно не вписувався до радянської дійсності.

Все це так, але про що слід фільмувати? Про його життя загалом? Про поетику та естетику Параджанова? Про його скандальну поведінку? Про судові процеси? І для кого фільмувати кожен з цих сюжетів? Кому це може бути цікавим?

На прес-конференції творці "Параджанова" сказали, що їхня картина призначена для всіх людей віком від шістнадцяти до дев’яноста і вони мали за мету розповісти про внутрішній світ цього художника.

Це загальні слова, які можна віднести до безлічі стрічок, проте вони нічого не пояснюють в даному випадку. Згоден з тобою. На екрані ми бачимо розрізнені фрагменти з особистого життя Параджанова, натяки на його конфлікт з Юрієм Іллєнком на зйомках "Тіней забутих предків", незрозумілий скандал на прем’єрі "Тіней", шпигування за Параджановим, яке організовують якісь непевні чиновники, арешт режисера.

Але відсутній судовий процес, нічого не зрозуміло про вирок.

Жоден з цих розрізнених епізодів не поданий хоч якось детально, не показані ні витоки параджанівської естетики, ні причини його скандальної поведінки, не викладена суть жодного конфлікту, причини переслідувань і подальшого арешту. Вся історія у фільмі, всі подробиці та повороти сюжету виглядають необов’язково та взаємозамінними, а сам фільм дуже аморфним. Як на мене, це лист без адресата, а ще краще - відписка, якої ніхто не потребував.

Власне міф Параджанова, як він виглядає у баченні авторів однойменного фільму, суперечить міфові Роджера Кормана (він дав майстер-клас на фестивалі – СМ), абстрактна поетика, скерована на абстрактну красу тут протистоїть цілком конкретній, виваженій та спертій на реальність практиці, яка однакової мірою охоплює і амбіції художника, і запити аудиторії.

Поки що нашому кіно цікавий перший міф і зовсім нецікавий другий. 

УП. Життя, 18.07.2013

 

Коментарі



Ігоре, нарешті в нас співпали думки! Все так, але можливо "Параджанов" буде для мене чимсь накшвалт фільма «Чарівна країна» про Джеймса Баррі.

Написав Євген Чвіров, 23:25 10.08.2013

Ігоре, вірю! І цивільної відваги бракує, і розуміння, що П. - дебела частина української культури.

Написав Юрій Сорока, 10:18 10.08.2013

Юрію, з фільму годі збагнути, чому саме.

Написав Ігор Грабович, 23:10 09.08.2013

А на іншому полюсі, Параджанов сам був нелегальним до 1989 року.

Написав Юрій Сорока, 11:31 09.08.2013

Євгене, цілком з Вами згоден. Як на мене, "Параджанов" на сьогодні є симптомом новочасного українського кіно, яке твориться ніби і легально, за державні гроші, проте складається враження, що у глибокому підпіллі, бо схвалені проекти і зняті фільми викликають лише одне запитання: "Чому це взагалі знято і для кого?". Зрештою, дочекаємося прокату, раптом нам буде соромно за свої слова?

Написав Ігор Грабович, 18:34 08.08.2013

П. нечаянно розвалив СРСР.

Написав Юрій Сорока, 01:12 07.08.2013

"Параджанова" не бачив, тому маю дещо сказати. Ми спостерігаємо типову помилку тих, хто наважується писати сценарії, не проаналізувавши достатнім чином, що ж воно таке. Ще не набили руку на простішому, а миттю кидаються на складне. Знімати про режисера, сценаріста, письменника, до того ж реально існуючого, але не мегавідомого - це ризик в кубі. Я не знаю, чому люди підуть на таке кіно? Здається, в Україні ніхто й не намагається заробити грошей на кино.

Написав Євген Чвіров, 00:08 07.08.2013