втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…

Станіслав Цаликписьменник, історик, сценарист, matrix-info.com

17 вересня 1939 року Радянський Союз вдерся до Східної Польщі, анексувавши Галичину та Волинь. Новою територією зацікавилися кінематографісти: “західні” вулички, незвична архітектура, мальовничі Карпати – які можливості для зйомок!  Тож навесні та влітку 1940-го Львів перетворився на такий собі великий знімальний майданчик просто неба. Певно, була якась вказівка згори про кінематографічне освоєння захоплених земель.

Так у травні 1940 року здивовані львів’яни зауважили на вулицях свого міста Сталіна, Ворошилова і Будьонного – у військових френчах. Сплутати неможливо: їхні портрети розвішані по всьому місту. Люди не одразу зрозуміли, що то актори Семен Гольштаб, Микола Боголюбов і Олександр Хвиля, які грають у кінокартині “Перша кінна” виробництва “Мосфільму”. Сценарій про події 1920-го написав Всеволод Вишневський, знімають режисери Юхим Дзиган і Георгій Берьозко. Сюжет фільму місцева газета “Вільна Україна” виклала так: “Герої Першої кінної гнали білополяків аж під Львів, де в селі Задвір’я вони вщент розгромили велике з’єднання білопольської кавалерії”.

Того ж травня прибула інша знімальна група “Мосфільму”, яку очолював режисер Михайло Ромм. Вона почала знімати стрічку “Мрія”, яка, за словами згаданої газети, продемонструє “на прикладі колишньої панської Польщі систему відносин між людьми (характерну для всіх капіталістичних країн). Закінчиться фільм епізодами розпаду польської держави. Буде показано велику народну радість, яка охопила трудящих під час визволення їх Червоною Армією”.

Наприкінці травня приїхала з Київської кіностудії знімальна група фільму “Вітер зі Сходу”. Тут схожий сюжет про те, як “непереможна Червона Армія принесла трудящим Західної України визволення”. Сценарій письменника Василя Кучера і кінодраматурга Олекси Дубровського. Режисер – Абрам Роом. Музику пише директор Львівської консерваторії Василь Барвінський, консультант – письменниця Ванда Василевська.

Також приїхав з Києва режисер Микола Красій, який збирає матеріал для фільму “Олекса Довбуш”. Зі Львова вирушив до Ворохти, Яремчі, Жаб’я, де записує місцеві легенди про Довбуша. Іван Кавалерідзе приєднався до цього проєкту пізніше.

Натомість доля ще однієї “львівської” кінокартини склалася загадково. Вона була присвячена іконі радянського режиму Карлові Марксу. Ні, він ніколи не бував у Львові. Йшлося про можливість зафільмувати епізоди, дія яких відбувається начебто в Німеччині, Франції, Великій Британії тощо.

Взагалі-то ідею байопіку про Маркса обговорювали в ВУФКУ ще 1927 року, в часи німого кіно. Було навіть написано лібрето. Але з того нічого не вийшло. А 1938-го за біографічну стрічку взялися на “Ленфільмі” – замахнулися аж на дві серії. Сценарій готують режисери Григорій Козинцев і Леонід Трауберг. Дія починається з приїзду 18-річного Карла на канікули до свого рідного міста Трір, де він знайомиться з майбутньою дружиною Дженні фон Вестфален, а закінчується його смертю в Лондоні.

Козинцев і Трауберг


Роль Маркса одразу писалася на Максима Штрауха, який на тому ж “Ленфільмі” раніше зіграв Леніна у двох кінокартинах. Навесні 1939-го сценаристи завершили роботу. “Сценарій проходив по інстанціях, – згадував Штраух. – Режисери одержали численні зауваження. Почали вносити виправлення до тексту”. Перероблений сценарій знову подали до інстанцій. На все це пішов рік.

У квітні 1940-го сценарій остаточно затвердили. Тим часом СРСР устиг захопити Галичину. Режисери вирішили пошукати місця для натурних зйомок у Львові. Поїхали разом із оператором Андрієм Москвіним і художником Миколою Суворовим.

У двадцятих числах квітня прибули до міста Лева. Протягом двох тижнів ретельно вивчали місто, де вони опинилися вперше. Ходили по центральній частині, оглядали вулиці, будинки, зазирали на подвір’я. 11 травня згадана “Вільна Україна” надрукувала замітку під ефектною назвою “Зйомки кінофільму «Карл Маркс»”. Зйомки?.. Ні, насправді йшлося про вибір натури: “В старій частині міста біля колишньої ратуші і в ряді старовинних завулків будуть зняті епізоди, які відобразять місця Лондона, Парижа, Кельна, Кобленця і Трієра, що зв’язані з перебуванням Карла Маркса”.

Кінематографісти повернулися на “Ленфільм”. У травні затвердили Миколу Черкасова на роль Енгельса, а Софії Пілявській доручили зіграти дружину Маркса. Писати музику погодився Дмитро Шостакович. Робота йшла повним ходом. Раптом сценарій зажадали “нагору”, всі роботи призупинили.

Ходили чутки, ніби Козинцева викликав особисто Сталін, і режисер знепритомнів, доповідаючи вождеві про роботу над фільмом. Так чи не так, але 17 травня 1941 року Комітет у справах кінематографії заборонив подальшу роботу над стрічкою. Зауважимо, в п’ятитомному зібранні творів Козинцева, виданому у 1980-ті роки після його смерті, цей фільм упорядники (серед них і вдова режисера) визначили так: “Не був закінчений”. Отже, павільйонні зйомки все-таки встигли розпочати.

За два тижні після наказу – 2 червня – Козинцев і Трауберг запустилися з іншим сценарієм. Тобто заборона “Карла Маркса” не означала опалу режисерів. У Кремлі не вподобали фільм саме про основоположника “наукового комунізму”. Але чому?

Можливі два пояснення. Перше: після пакту Ріббентропа-Молотова знімати фільм про німецького діяча єврейського походження було, з огляду на “вічну” дружбу з Гітлером, не зовсім зручно. До того ж Маркс – автор “Маніфесту комуністичної партії”, а комуністів у Німеччині заборонили. Але незрозуміло, чого ж навесні 1940-го цей сценарій затвердили, а закрили картину лише в травні 1941-го – через півтора року після пакту?

Друге: Сталін планував улітку 1941 року атакувати Німеччину і – ширше – всю Західну Європу. Тобто мала здійснитися ідея Маркса про світову революцію. Отоді, вже в переможному контексті, й буде сенс знімати біографічний фільм про нього – пророка нового життя.

Звісно, це лише припущення. Але кінематографічному Карлові Марксу на вулицях Львова з’явитися не судилося.

Коментарі