втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…


Сценарій ігрового короткометражного фільму

жанрові ознаки: драма


Коментарі



Це з метою економії короткого метру. Так, я крутий. Не крутіший за всіх, але багатьох. Це так.

Написав Олексій Мазур, 00:26 24.09.2018

Каталізатор у першій сцені - круто))

Написав Федір Янько, 20:29 23.09.2018

Каталізатор у першій сцені - круто))

Написав Федір Янько, 20:29 23.09.2018

"Каталізатор для короткого метра має відбутися десь на 3-5 сторінці, в залежності від хронометражу...А він у вас, ну настільки вялий та не виразний, що я його не помітив". Каталізатор у мене - у першій же сцені, де Леон сидить у кабінеті судді, направивши на нього пістолет. Каталізатор продовжується у другій сцені, де кореспондентка викладає суть того, що сталося і чому суддя взятий у заручники. Моя короткометражка починається з каталізатора. А потім розповідається як і що до цього призвело. Історія починається і закінчується в кабінеті судді. Між цим про суддю неодноразово згадують. Не бачу жодної необхідності у тому, щоби про суддю згадували у кожній другій сцені, або він сам у ній з'являвся. Бо фільм не про суддю. А про того - хто взяв його у заручники і чому. Для цього про героя треба розповісти. І нічого поганого в тому, що я згадаю маленькими епізодами про його особисте життя у вигляді дівчини Ані, з якою той розлучився. І нічого поганого не вбачаю, аби він завітав на роботу, де б йому сказали, що "місць немає". В цих обставинах - портрет головного героя, які необхідні для розуміння хто цей чоловік, хто він такий і як живе. Він і його ситуація має бути впізнаваної глядачем. Бо це такий збиральний образ. Ці обставини даються окремими епізодами. Це відбувається коротко, чітко і ясно - без зайвих заглиблень і деталізації. Побіжно. Але достатньо для розуміння глядачем і впізнаваності ним картинки. Що це кіно - про сусідського хлопця. Такого, яких багато. А Леон - один з них.

Написав Олексій Мазур, 16:47 23.09.2018

Так, справді, вибачте... Щодо віку Марини я не звернув уваги) Але сама ідея зробити її старшою й підкинути лінію кохання залишається доречною - подумайте над цим... Переборщив, недодивився і щодо сцени зі згадуванням судді... І все ж, сцена 23 - вседно далеко)) Каталізатор для короткого метра має відбутися десь на 3-5 сторінці, в залежності від хронометражу...А він у вас, ну настільки вялий та не виразний, що я його не помітив...Тобто, історія почала провисати десь під час бесіди двох побратимів, де нарешті і випливло, що "наїжджає" суддя на їхнього товариша... Сказано це так, наче між іншим...А я хотів би, щоби це стало каталізатором і відбулося значно раніше, приміром так: герой випадково зустрічає на вулиці свого колишнього побратима, дізнається, що той в біді й потребує захисту... Вбиваємо двох зайців, перше - візуальне бачення героя, за котрого треба вступитися, завжди сильніше, друге - тепер наш головний герой уже має, виношує ціль...

Написав Федір Янько, 15:57 23.09.2018

Щодо лікування сценарію скрипт-докторами, то так кожен сценарій можна лікувати до без кінця. В залежності від скрипт-докторів. А є й такі, що не вилікують, а залікують до смерті. Відповідно з їхніми власними уподобаннями і уявами про те, яким має бути сценарій і яким він не має бути.

Написав Олексій Мазур, 14:36 23.09.2018

За вашою логікою і про добровольців знімати не треба. Бо всі знають, з чим вони стикаються. І про суддю махінатора і хабарника теж знімати не треба - бо всі знають, хто вони такі. І про безробіття не треба згадувати, бо всі знають, що воно є. І про життя фронтовиків не треба знімати, бо всі теж знають. А скажіть, що не штам у фільмі "Гніздо горлиці" Тараса Ткаченка? Хіба хтось не знає про нелегку долю українських жінок заробітчан. Зокрема в Італії. А хіба не штамп про складності і сім'ях заробітчан? Де одна половина поїхала далеко з України. Там все штампи від і до. Так Ткаченко за ці штампи "Золоту дзигу" отримав.

Написав Олексій Мазур, 14:28 23.09.2018

1. До появи у 40-ій сцені, суддя згадується і про нього розповідають у сцені 23, де головний герой зустрічається з другом. Вчергове суддя згадується у сцені 30. Для характеристики судді, які там містяться, цього достатньо, а тому йому не обов'язково самому показуватися. Його характеризують інші персонажі.
2. Так от для того, аби глядач побачив складнощі з працевлаштуванням головного героя, треба йому це показати. Фраза - про безробіття усі знають - не працює. Треба, щоби про це була згадка у стрічці, щоби тема працевлаштування була позначена у фільмі.
3. Про кохання до Марини - це ви явно не зрозуміли. Мабуть, пропустили важливу деталь. Там про кохання і близько не йдеться. І не може. У сцені № 27 написано: "Повз нього проходить худорлява дівчина-підліток з пакунком. Це МАРИНА (13-14 р.). Вона звертає увагу на Леоніда. Зупиняється, оглядається. Підходить ближче". Тому це і є ДОБРОТА і не більше. Саме про доброту і йдеться. Отже лінія подана правильно, адекватно віку головного героя і дівчини-підлітка.
3. У Леона була кохана Аня, з якою вони перестали зустрічатися. Штамп не штамп, але все кіно з таких штампів і складається. В експозиції іде розповідь про конкретний життєвий епізод у долі героя. Що тут поганого? А якби було щасливе кохання - це не було б штампом? Та все штампи! З них саме людське життя складається. Це набір штампів. Тільки у кожного ці набори свої у певній послідовності. Не штамп було б, якби суддя виявився марсіанином. Хоча, зачекайте...Прибульці - це теж штамп. Це теж було в кіно не одну тисячу разів. І ще більше буде. От скільки буде існувати кіно, стільки про прибульців і зніматимуть. Яким би штампом це не виглядало.

Написав Олексій Мазур, 14:17 23.09.2018


Олексію, я вам запропонував, як підлікувати сценарій... Якщо є якісь сумніви, можете надіслати скрипт доктору, певен, він скаже теж саме... Ще раз наголошую: двох перших сцен недостатньо для відображення конфлікту - вони є ввідними...Далі суддя зявляється у 49 -й сцені - ого! А що до цього? Які чинники впливають на розвиток конфлікту внутрішнього і зовнішнього? Що несе сцена відвідин героєм колишнього місця своєї роботи? Та аж нічого! Все й так зрозуміло - кругом безробіття, ніхто тримати місце для добровольця не буде... А зустріч з коишньою коханою? Яке навантажувальне значення для сюжету має вона? До всього, це штамп - усе це безжально слід викидати... А от лінію кохання з Мариною, я би підсилив... Вона в вас слабка, подана на рівні доброти, без збурення почуттів, а це дуже важливо - глядач має співпереживати герою: куди ж ти йдеш, коли на терезах поставлена і доля побратима, і майбутнє кохання, котре тільки-но спалахнуло...

Написав Федір Янько, 13:36 23.09.2018

Щодо конфлікту з суддею, "який має бути закладений значно раніше". Суддя з'являється в кадрі у першій сцені. Про нього згадує кореспондентка у другій сцені. Наступка згадка - у сцені 23, де головний герой зустрічається з другом. Вчергове суддя згадується у сцені 30, де мати біженки у лікарні розповідає свою історію. Потім він з'являється в кадрі у 49 і до кінця. Я починаю конфліктом із суддею і закінчую ним. І весь час протягом фільму підводжу до нього. Цей конфлікт визріває протягом стрічки. Вона починається і закінчується ним. Куди ж "значно раніше"? І де ж тут суперечка з драматургією?

Написав Олексій Мазур, 10:29 23.09.2018

Все ж, раджу доопрацювати структурно.. Початок динамічний, .Конфлікт із суддею має бути закладений значно раніше, а у вас (для цілого повного метру!) відведено вісім сторінок на з,яву героя, побутові сцени, які не всім можуть бути цікавими...Тобто - вони не працюють на головний сюжет, ви йдете всупереч законів драматургії...

Написав Федір Янько, 20:31 22.09.2018

"таке вже було тисячу разів: герой повертається, стикається з проблемами, бачить несправедливість, вступає у боротьбу..." - правильно. Тисячу разів було і буде. Скільки фільмів зняті за цією схемою і це аж ніяк не заважало їм бути успішними. А що, знімати про те, як герой повертається, бачить несправедливість, але НЕ вступає в боротьбу? Чи повертається але НЕ бачить несправедливості? Де ж тоді конфлікт?

Написав Олексій Мазур, 17:47 22.09.2018

Олексію, можна погодитись з багатьма описаними вище реаліями... Але якщо повернутися до сюжету, то він ще й потребує іншої структурної розкладки...Тобто, таке вже було тисячу разів: герой повертається, стикається з проблемами, бачить несправедливість, вступає у боротьбу...
Щодо соціалки, то так... Я сам цим страждаю, намагаюсь відображати добу сьогодення хоча би в підтексті...Тут треба спиратися на ті точки болючі, котрі будуть актуальними і сьогодні, і завтра...

Написав Федір Янько, 13:55 22.09.2018

А чому б не припустити, що в цьому прямолінійному викладі і полягає задум стрічки? Адже потрібні різні фільми. Різного жанру. Чому б якомусь з них не бути про буденне життя, яким воно є і яке чітко впізнається глядачем. Від цього має відбутися контакт з аудиторією. Але не кожен наважується на взяття у заручники судді. А потім і його вбивство. Ви багато знаєте випадків, коли б суддю брали у заручники? Значить у моєму сценарії поєднується і правда життя і нестандартні ходи, те, що є незвичним, що змінює буденну реальність. Багато людей не задоволені суддями і хотіли б вплинути на них так, щоби ті щось відчули, щоби їхня зухвалість була покарана. Мій герой це робить. Це ще одна обставина, яка має зблизити фільми із глядачем. Про "голу соціалку" Ви праві. Я скажу більше. Режисери і продюсери більше ніж, голу соціалку не люблять голу соціалку про добровольців. А ще більше - про добровольців у тилу на гражданці. А ще більше - про НОРМАЛЬНИХ і АДЕКВАТНИХ добровольців, які вступають у конфлікт з системою, з владою. У них кишка тонка, аби відважитися зняти про це фільм. Тому вони куди охочіше зніматимуть про мєнтів. Або на нейтральну тематику, що не має відношення до добровольчої тематики. Про "Штангіста", приміром. Про дерева, які падають. Про Дідзьо-контрабас. А якщо і знімуть про добровольців, то там добровольці будуть напівдебілами, напівнеадекватами з розхитаною психікою, такі, які виють уночі на місяць, б'ються головою об стіну, дзюрять з балкону і сруть у ліфті. А ще вони там будуть кілерами, представниками криміналітету. Тому мій сценарій - ніколи не буде екранізований. Не ві цій країні. Але я написав його. Я зробив свою справу. Зробив, як бачу: прямолінійно, в лоб. Бо не кожне кіно має бути фентезі. Я написав про нормального добровольця, який живе серед нас. Тут і зараз. А не про такого, яким їх малює влада, і якими їх будуть знімати провладні продюсери і режисери. Щоби бути у мейнстрімі. Тому прямолінійність і впізнаваність проблем я в даному випадку вважаю перевагами стрічки, а не її недоліком. Про це і кіно.

Написав Олексій Мазур, 13:03 22.09.2018

Олексію, тема актуальна, але дуже прямолінійний виклад, все в лоб...Проблеми, з котрими стикається герой, сказати, стали вже звичними, впізнаваємі, а відтак і сюжет виглядає штампованим, прочитується наперед... До всього ж, "оголену соціалку" (чомусь) не люблять ні продюсери, ні режисери... На мою думку, соціальні проблеми на якомусь більш художньому рівні слід занурити в підтекст, на основі них й породжувати конфлікт...

Написав Федір Янько, 04:28 22.09.2018