втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…

Федір Янько



Контакти: [email protected]

Народився 9 вересня 1954 року в селищі Верхній Рогачик на Херсонщині.

Тринадцятилітнім узяв до рук любительську кінокамеру, почав знімати на чорно-білу плівку, фіксуючи фраґменти життя, котрі, сказати б, із подіями минулого століття вже давно канули до історії... Юної пори за покликом душі бігав до сільського клубу, не знаючи в чому себе й реалізувати: крутив кіно, співав та грав на гітарі в місцевому ВІА, фотографував, писав вірші, прозу – ще багато всього опанувати хотілося… Здобуті навики даремними не були – згодилися в технічних гуртках районного БДЮТ, де й розпочав трудовий свій шлях.

Але ж кликала журналістика, були перші окрилені сподівання й перші розчарування були… І все ж районній газеті «Рідний край» (гучно сказати) віддав понад половину життя, а душа спрагло рвалась до великого: подобалася мала й змістовна художня форма.

Писав новели, оповідання, дебютував в альманахах «Вітрила», «Степ», журналі «Дніпро». В подальшому на сайті «Сценарної майстерні» вдосконалював сценарну справу – написав, подав до обговорення з десяток кіносценаріїв. Один із них, «На своїй землі», здобув перемогу в конкурсі «Своє кіно», відтак виборов право на екранізацію. Сказати б, перший маленький успіх.

Та вже за ним продюсер Олександр Дріз гукнув випробувати свої сили в написанні сценарію для документального фільму. Черговий оголошений конкурс кінопроєктів від Міністерства культури. Поданий до розгляду сценарій «Вибір» набрав належну кількість балів, проєкт здобув шанси на подальшу реалізацію з держфінансуванням. Обидва фільми побачили світ, обидва актуальні, так чи інакше торкаючись теми війни.

Короткометражка на «На своїй землі» встигла помандрувати міжнародними фестивалями, здобуваючи нагороди та відзнаки…На сході країни продовжувалася війна, на час подання на конкурс сценарію, це був 2017 рік. Сценарій екранізований 2018-го, а вже за чотири роки основне сюжетне посилання стало пророчим: мільйони українців постали перед вибором, лаштуючись не зі своєї волі лишати рідні домівки, біда зачепила всю Україну… «Творці фільму, мабуть, і не підозрювали, що стрічка стане пророчою» – написала після перегляду картини у вільному доступі в ютубі  кореспондентка видання «Україна молода» Ліна Тесленко. Й тут дійсно не все однозначно, можна погодитись, а можна й ні… Очевидно, що той оголений нерв на сході країни таки тонко відчував і автор поданого на конкурс сценарію, й знімальна група, і компетентне журі конкурсу, обираючи до екранізації саме те, що й мало б у подальшому чимось вплинути на глядача. Не даремно ж опісля підсумків конкурсу справедливо було зазначено, сценаріїв про війну надіслали багато, а ось згадували та повертались чомусь саме до сценарію «На своїй землі».

За збігом обставин чи долі, і самому авторові сценарію після подій 24 лютого 2022 року довелося пережити те, що пережив і герой його фільму Гордій – опинився він в окупації..  Попри ризики змушений довелося вибирати – або з упертістю й далі на своїй землі, або ж за иншими, долучаючись до  міґрації... «Розлітаємось, наче птахи – у вирій, у вирій…» – як епіграф до майбутньої книжки, записав  осіннього  дощового дня на блокпосту в Василівці… Позаду залишалася й рідна домівка, і сад, і виноград, котрий виплекав. І перейняв відчай гіркий, як і Гордія, котрий ніяк не міг розпрощатися зі своїми саджанцями, бо ж людина покликана жити, примножувати – не руйнувати. Але ж тепер  уже є що сказати – сім місяців в окупації дали поштовх до написання роману… Матеріяли, котрі стануть основою книжки,  й подаємо з дозволу автора.