втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…


Сценарій ігрового короткометражного фільму


Коментарі



Іване-Вячеславе, прописано гарно. Вірю, все ляже на свої місця - успішного фільмування!

Написав Федір Янько, 12:17 07.02.2014

Федоре режисуватиму саме я. але ось наглядний приклад розробляння сценарію. Поки наш метр славний Войтенко опублікує доконес=чну версію, то і філм зніметься, тож послуговуюся коментарством і вдячуюсь небайдужим читачам, яко Ви є. ( кінцівка буде таки відкритою, але іншою, бо дуже вже потеційний глядач скавчить)

3. ЗАХОВАНЕ ЛІТО (СПАЛЬНЯ ПОМЕШКАННЯ МИШКА).

Вони кохаються так, як можуть кохатися лише колишні. Коли відійшли шпичаки болю та визрів простір і час між ними. Але не заріс він хащами колючок, не порвався прогнилою пуповиною нездійсненого шлюбу, лишень натягнувся гучний тулумбас ударів серця , лишень виструнчився у гострінь ковзкої площини високогірного льоду, де ступивши, кожен з них сторч летить у прірву один одного, а там – чисте джерело сліз… І знову здіймається машинерія помсти у коханців, вони мстяться не за обрáзи, а самому просторові й часові зате , що достоту не кохалися вони. І сльози течуть… Крапля падає на сосок і стікає персом. Жіночий пальчик підбирає його якраз коло татуювання ластівки на персі. На пучці капля сльози переноситься до жіночих вуст, і напуває пошерхлі її губи його покаянною сльозою…
ЗК ГОЛОС МИШКА

її голос, і запах, і родинка, і мале ластовенятко на лівому персі, якраз коло акуратного соска. Лоно … таке ж дівоче і дівоча чутливість, що здригається й тремтиь за кожним моїм поцілунком. І як вперше і ні… І болісно від минувщини… І посмішка після, від якої; наче і не було спраги, страху і зради.

Мишко дивиться на сплячу свою звабу, мов би вбираючи очима неймовірність її тут присутності. Замирене обличчя сопе спокоєм напіввідкритих вуст. Спрагло кинувшись у любощі, вона не змила легкий макіяж з повік і тоненькі борозни сліз просохлися мереживом туші на шоках. Він, нишком ,аби не порушити, кінчиком язика злизує ці ієроґліфи покаяння. Біля самісенької повіки, де він не наважується, через своє голосне дихання, орудувати язиком, він повільно і затамувавши дихання нетремним мізинцем намагається ізняти останню борознину… але Зета голосно видихає і починає повертатися на бік, широким інтуїтивним рухом усієї пружної статі і руки полонячи його порух, ковзаючи до його зап’ястя, перехоплюючи його – загортається всім його тіло накриваючи те ластовине персо його п’ятірнею. ЇЇ вуст крізь сон ледь рухливими вустами

ЗЕТА

Лиши. Лиши її тут…

Написав Іван-Вячеслав Сергієнко , 11:52 07.02.2014

Іване -Вячеславе, справді виходить, якщо не ми, то хто? Є можливості , то варто знімати, тим паче локації доступні й не складні... До весни якраз і фінальна картинка вималюється: жіноцтву, певно б хотілося, щоби
герой застрибав до небес та стрімголів подався кудись залізничними коліями, чоловікам - мабуть ближче і зрозуміліше бачити героя жорсткішим: ось він читає, зціпивши зуби, жмакає, викидає листа... Так чи інакше, але якась, нехай і нейтральна картинка мусить бути, щоби не обривалося просто листом... Може, нехай камера в спину - з-за кадру продовжується лунати зміст листа, герой в затуманенні кудись йде...

Написав Федір Янько, 11:31 30.01.2014

Дякую, Федоре, за відгук.

Ви маєте рацію, перше написання цієї замальовки , як і світлина з реальними героями - зроблені десь із 20-ть років тому.

З цим ( поміж інших робіт) я подавався на драматургійний факультет до Берліну. Провалився... Власне через те, що на тодішній час в німецькому кіносередовищі панувала прямолінійність, якщо не сказати дармовисність. Дарма... мені пощастило навчатися тоді у нашому словянському Відні, де цінують субтильні чуттєві нюанси.

Що ж до кінцівки, тл це на розсуд режисерові. А як на мене, то "недопоказування" спонукає роботу уяви глядача, і спричиняє сильніший емоційний ефект. Крім того відкритий кінець є типовою "мулькою" короткого метру, майже зпконом жанру.

Я ось подумую заванґардити і зняти це в "но-баджеті" самотужки. обіцяю гарне еротичне преживання "недопоказаної" сцени любощів :)

Написав Іван-Вячеслав Сергієнко , 16:15 29.01.2014

Іване-Вячеславе, це певно одне з Ваших перших оповідань… Романтично й щемливо, але фінал недовершений: все таки цікаво побачити реакцію героя на повідомлення із листа.

Написав Федір Янько, 21:59 17.01.2014