втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…


Cценарій ігрового короткометражного фільму


Жанрові ознаки: драма

Тривалість: 5 хвилин

Коментарі



А щодо мови, згоден стовідсотково! За це маємо боротися)) Бо ж навіть переклад з іноземної на українську іноді звучить більш природньо, ніж кривляння в стилі Вєрки Сердючки від деяких наших акторів... Нудить, коли іще й з претензією на якийся жіночий гумор, наче це не кіно, а змагання КВН))

Написав Федір Янько, 13:28 18.12.2019

Олексію, вдячний за виділені "много букв" по сценарію: з чимось можна погодитись, з чимось ні, літературні фрази так, вони проскакують (бо пишу ж іще й прозу)) але ж вони тут по-своєму працюють, задають певний настрій, емоцію для режисера, тому та дрібничка не така уже й зайва, не варто так досконало шліфувати текст далі - режисер вседно зробить по-своєму)) Усі ми за світосприйманням різні, знайти однодумців з погляду на ту чи іншу річ дуже складно, тому все далі переконуюсь в тому, що треба засновувати свій маленький продакшн, наймати режисера, нехай поки що того ж випускника - і керувати, реалізувати свої проекти на власне бачення... Раджу подумати над цим і в плані щодо екранізації Добровольця...

Написав Федір Янько, 11:52 18.12.2019

А той чувак, що сидить на валізі, ну дуже вже схожий на Кличка. Може це натяк, аби київський мер збирав валізи? Якби політики не вийшло...

Написав Олексій Мазур, 23:38 17.12.2019

А ще особисто мене задовбує, якщо казати м'яко і цензурно, отой зразкво-показовий суржик персонажів, який чомусь у нашій відчайдушно лібаральній, що аж місцями аж сєпарській, кнематографії вважається неодмінним атрибутом "високого мистецтва". Зрозуміло, що герої не філологи і не мають використовувати високий стиль, але їхня мова може бути простою і примітивною, брутальною і вульгарною, але ж не обов'язково суржиковою. Для мене клас - це проста, приземлена мова, але без суржику. Бо від цього так і тхне вєркою сердючкою на потіху рускім. Виходить, що українську мову український глядач може почути лише у дубляжі чи в озвучці іноземних стрічок, але тільки не у вітчизняному кінематографі. За неписаним правилом, герої обов'язково мають казати "первий" замість "перший" і "помниш" замість "пам'ятаєш". Отоді це вважається супер.

Написав Олексій Мазур, 23:36 17.12.2019

Я Карпенка Карого не закінчував, тому цей твір на мене не справив такого враження як на його режисера-випускника. Але я теж не знаю, радіти чи сумувати... 1. Фраза в описі дії: "Догоряє тихим ранком осінь" - літературна, але не сценарна. Бо незрозуміло, як її знімати. Я би написав. "Навколо тихо. На узбіччі дороги (чи де там?) лежить жовте (пожовкле) листя". Або прибрав би фразу взагалі, бо наступне речення - про явір і лист на дорозі. Тільки б уточнив: явір без листя чи з подекуди жовтим і якого кольору той лист на дорозі. 2. "Настя турботливо підсовує Остапові пиріжка, задумливо дивиться, як справляється він з перекусом – на обличчі прочитується щемливе тепло, далека, вже майже вицвіла з часом врода" - ця "врода" це про кого? Остапа чи Настю? Може варто дописати "її" перед "обличчям", якщо йдеться про Настю, чи "його", якщо мова про Остапа? 3. А чому коли йдеться про флешбек у 80-ті, то картинка має бути без кольору у чорно-білому варіанті? Вісімдесяті - це ж не воєнні чи повоєнні роки. Колір з'явився задовго до вісімдесятих. Там просто мода інша, але картинка має бути кольорова. Безкольоровість чи чорно-білість не може бути характерною прикметою вісімдесятих. Це теж яскраві роки. Як і нинішні. 4. Мені здається до цього віку подружньої пари оті складні моменти взаємовідносин - хто там на кого чи під кого лягав - мали б бути вже сто разів переговорені. Дуже малоправдоподібно виглядає, щоби ці складні конфліктні ситуації вони б не обговорювали і дотягли з мовчанкою про це аж до такого поважного віку. Інша річ, якщо в пари альцгеймер, в обох, тоді про всі ці моменти можна говорити без кінця і як вперше. 5. "бє по струнах душі будоражливий голос Мірей Матьє" - це ж, знов таки, література. А от як це передати сценарною мовою? Зрозуміло, що людина не буде стояти і бити себе в груди під луну голосу французької співачки (до речі, прихильниці путіна, як виявилось). Значить треба щось придумати, аби виразити в описі дії, як голос б'є по струнах та ще й не гітарних, а душі. Можна простіше - прибрати ці рядки зі сценарію. 6. Я, чесно кажучи, не второпав, куди і звідки та пара їхала? 7. Наскільки я зрозумів, там не одна локація, а дві. Одна - автобусна зупинка, а друга - танцювальний майданчик з купою масовки. Хоча я теж люблю масштабні короткометражки.

Написав Олексій Мазур, 23:11 17.12.2019

Радіти чи сумувати, сорока на хвості новину принесла, а саме, що думає (один) випускник-режисер Карпенка Карого про сценарій "Шрами" та й в тім числі і про "Що є гармонія" та "Добро", котрі брали участь у конкурсі "Своє кіно" та опубліковані тут, у Сценарній майстерні...
Не поспішаючи викладати одразу всі карти, скажу за Шрами.
Можна очима критика: автору вдалося, спираючися на упізнаваємі "шпичаки" соціуму донести історію двох людей, котрі "їхали" кожен зі своїм "багажем" і на старості літ - ось приїхали...Оголеним нервом, протягом якихось п,яти хвилин ціле життя ДВОХ людей відкривається... Та це ж - ну-ну, ну майже гєніально)) Може хтось наведе щось подібне, уже відоме в короткому метрі?
Чи це лиш мені так оманно здається, що все тут о, кей)?
Зізнаюсь, випускник-режисер завважив, що всі ці короткі метри для дипломних робіт... Треба розуміти для їхніх (хотілось побачити б...)) Утім, може він великого прагнув із замахом на більший хронометраж, а тут - одна лиш локація, все коротко й просто... де може й ховається те велике...

Написав Федір Янько, 20:58 17.12.2019