втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…

Анна Купінська   

Останнім часом прозвучали щонайменше три картини, критичні до сучасного суспільства споживання, естетики реаліті-шоу та всюдисущого гламуру: "Реальність" Маттео Ґарроне, "Відв’язні канікули" Гармоні Коріна та зовсім нещодавнє "Елітне суспільство" Софії Копполи, що від 25 липня в українському прокаті. І на відміну від двох попередніх картин, її робота базується на реальній історії, яка трапилася 2009 року у Лос-Анджелесі та зачепила багатьох голлівудських знаменитостей. 

Йдеться про групу старшокласників із забезпечених родин, захоплених зірковим блиском та популярністю мешканців Беверлі-Гіллз. Впродовж року вони грабували будинки знаменитостей, забираючи одяг та коштовності. Діти дізнавалися через соціальні мережі, коли господарів не буде вдома, знаходили лазівку через Google maps, і заходили до осель, якщо вхідні двері були відімкненими.

Жертвами "блискучого кола" (The Bling Ring), як згодом охрестили підлітків у пресі, стали Орландо Блум, Періс Гілтон, Ліндсі Логан та інші зірки. Цікаво, що після затримання, одна з дівчат "блискучого кола" сиділа у камері разом із Ліндсі Логан, яку перед тим пограбувала. Втім, більшість членів групи отримали невеликі строки, і змогли розпочати власну кар’єру в шоу-бізнесі та стати героями реаліті-шоу, як і обікрадені ними кумири.

Гучний судовий процес привернув увагу Софії Копполи, яка вирішила зробити із цієї історії кінофільм за власним сценарієм. Режисерка консультувалася і з учасниками "блискучого кола", і з поліцією Лос-Анджелеса, і з потерпілими зірками. Акторка Періс Гілтон, яку підлітки грабували частіше за інших, навіть дозволила перетворити свій будинок на знімальний майданчик.

Коппола намагається створити портрети шістьох юних марнотратників, дослідити їхні думки та мотивацію. Зрештою, дітьми рухали прості бажання – їм хотілося мати багато дорогих брендових речей, а також гроші на розваги та вечірки. Вони навіть не думали ховатися, вихваляючись поцупленими речами на Фейсбуку.

Втім, режисерка не збирається моралізувати та шукати винних у цій історії. Вона не критикує медіа-простір, сповнений гламурними образами, не звинувачує батьків. Для неї це більше міська легенда Лос-Анджелеса, звичаї та мешканців якого Коппола з дитинства знає якнайкраще. У "Елітному суспільстві" також прочитуються теми, пов’язані з "новим Голлівудом", себто безпосереднім "поколінням батьків" режисерки, колом близьким їй та рідним.

Один із героїв картини називає себе та близьку подругу Бонні та Клайдом, слідом за героями знаменитої картини Артура Пенна 1967 року. У цьому фільмі теж йшлося про групу грабіжників, які тікали від сірості та буденності до світу розкошів та слави.

З іншого боку, методи "блискучого кола" одразу нагадують про злочин банди Менсона, який 1969 року разом зі своїми поплічниками, вдерся до будинку Романа Полянського, і убив його вагітну дружину та гостей.

Ця шалена епоха через багато років відгукнеться у фільмі "Крик 3" Веса Крейвена, де герой-режисер на ім’я Роман (названий так на честь Полянського) виявиться хворою та збоченою дитиною Голівуду, зачатою під час бурхливих вечірок кінця 1960-х знаменитим режисером та невідомою старлеткою. Такими ж хворими дітьми "фабрики мрій" є і герої "Елітного суспільства". Проте їм вже не потрібно писати кров’ю жертв послання на стінах, як це робили члени банди Менсона, достатньо лише вкрасти їхні Лабутени, Ролекси та сумочки Шанель.

За спиною в Копполи не лише американська кінокласика, але й власна картина "Марія-Антуанетта", яка багато в чому повторює колізію "Елітного суспільства". Молода королева та її чоловік є такими ж бездумними підлітками, закоханими у розкіш, як і члени "блискучого кола".

Щоправда, французьким монархам довелося заплатити за свою легковажність значно більше, ніж американським школярам. Тож режисера продовжує свої соціологічні розвідки на тему "багаті теж плачуть" і демонструє усю глибину самотності та порожнечі, яку не здатні заповнити ані дорога випивка, ані вечірки, і тим паче сумки від Луї Віттон.

УП. Життя, 26.07.2013

Коментарі