втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…


Наразі турецькі кінематографісти запропонували увазі телеглядачів яскраву багатосерійну стрічку про Роксолану. Успіх надзвичайний. В той же час ми можемо скористатися гарною нагодою, яку дає нам наше знання власної історії  та зняти чудову стрічку про морські пригоди казаків на Чорному морі, бо за тих часів козаки проводили час на чайках не менше, ніж у своїх хатах. Тому я витягла старий батьків сценарій «По синьому морю», що не був свого часу поставлений з чиновних міркувань, придивилася, що в ньому треба переробити з огляду на плин часу, адже змінилися критерії ставлення до тих, чи інших подій і людських вчинків, а з турками ми зараз не воюємо, а дружимо і належимо до одних і тих самих міжнародних організацій Чорноморського водного басейну. Те, що вийшло, у короткому вигляді синопсису, пропоную до уваги колег... 

Вікторія Колтунова

**


Синопсис сценарію героїко-пригодницького чотирисерійного фільму 

17-те століття. Велика порта царює на берегах Чорного моря. Татарським Кримом управляє васал Туреччини, кримський хан. І тільки чайки запорозьких козаків, що спускаються по Дніпру за сіллю, а то й для буйного набігу на турків і татар, тривожать владний спокій Османської імперії.
                                             На екрані напис:
«Українські козаки-хлібороби, пригнічені польськими магнатами і хижою дрібною шляхтою, рятуючись від пана та панщини, йшли з насиджених місць на Січ до лав війська Запорозького або, не бажаючи ставати під важку руку козацької старшини, несли свої голови «на край хрещеного світу» під аркан і шаблю татарських добичників, які продавали бранців у неволю турецьким пашам і кримським ханам» ...

Отже, загін козаків під керівництвом старшини Карпа Кожуха, спустившись по Дніпру в лиман за сіллю, стикається з турецькою галерою, що належить Капудан-паші. Ми знайомимося з головними героями фільму – вченим українцем Кузьмою, невільником паші, і 15-річною дочкою паші – Зюлейкою. Зюлейка закохана у свого вчителя Кузьму. А також із трьома невільниками-веслярами – Ільком Птахом (українець), Яремою-московитом (росіянин) і Мамедом (турок). За невеликий проступок паша прирікає всіх трьох на страту.

Однак на галеру налітають козацькі чайки, щоб звільнити веслярів-українців і взяти з галери багату здобич. Чайки оточують галеру й беруть на абордаж. Бій. Козаки беруть у полон пашу, його дочку Зюлейку, муллу і слугу Гассана, звільняють невільників.

У каюті паші знаходять схованку з величезною кількістю золота, яке за звичаєм ділиться навпіл. Половина старшині Карпу, половина – козакам.

Кузьма пропонує замість повернення додому йти на галері в Кафу (нинішня Феодосія), де розташовано головний невільничий ринок, аби перевдягнутими, нібито від імені Капудан-паші, викупити на захоплене золото з полону християн. Його план підслуховує слуга Гассан, що переодягся у невільника. Доповідає паші. Паша наказує йому підняти проти козаків правителя Криму.

У Кафі, переодягнені турками, Кузьма і старий козак Довбня викуповують усіх невільників поспіль, не торгуючись. Їхне золото закінчується, а невільники, дізнавшись, що їх викуповують свої ж, благають викупити ще то доньку, то батька.

Зворушені риданнями невільників, що залишаються в полоні, козаки намагаються забрати у Карпа його старшинську половину. Виникає конфлікт. Кінець-кінцем Карпо вирішує на золото накупити зброї, з нею повести козаків на взяття Кафи і таким чином подвоїти свою здобич.

Кузьма та Довбня знову в Кафі, тепер вони купують тільки чоловіків і зброю. Це викликає підозру у яничарів. Слуга Гассан повідомляє начальника варти про те, що багаті купці, насправді – переодягнені козаки. Зчиняється бій.

Помітивши це, козаки на турецькіх фелюгах кидаються з галери до берега, щоб вступити у відкриту сутичку з яничарами. Бій на вулицях Кафи йде з перемінним успіхом.
Гассан пробирається в палац татарського мурзи.

До звільнених українців прибивається, захоплений раніше яничарами, польський граф Пшібельський.

Гассан доповідає про те, що відбувається, морському добичнику, кримському мурзі Ісмаїлбею. Від імені Капудан-паші обіцяє мурзі половину всього здобутку.

Сцена в гаремі мурзи за участі його наложниць і старшої дружини.

Мурза наказує підняти на фелюгах вітрила й кинутися слідом за козаками. Його вітрила чорні, як годиться піратам.

У цей час на галері йде поділ здобичі й виникає конфлікт між Карпом і козаками. А також між Кузьмою і графом Пшібельським, який претендує на Зюлейку. Кузьма не бажає віддати Зюлейку, і Карпо, якому вона належить як законна здобич, теж не бажає продати її графу, розраховуючи отримати у паші більший викуп за дочку.

Паша, замкнений у трюмі, бачить в отворі люка на палубі Зюлейку, що грає з християнськими дітьми, та ще зняла чадру, як звільнені невільниці. Він переймається ненавистю до дочки і приймає рішення вбити відступницю від ісламської віри.

У числі викуплених невільників багато волохів (румунів). Кузьма збирається відпустити їх додому, граф Пшібельський вимагає віддати їх йому для роботи на фільварках графа, бо козаки, напавши на Кафу без дозволу короля польського, порушили договір з королем, під чиєю протекцією вони перебувають, і який, своєю чергою, пов'язаний договором з кримським ханом.

Однак тут на галеру налітають фелюги мурзи Ісмаїлбея. Ісмаїлбей викликає на бій Кузьму, щоб, поборовшись один на один, вирішити результат двобою. Кузьма, що неодноразово висловлювався проти вбивства і за вирішення проблем мирним шляхом, змушений прийняти виклик мурзи, який вважається непереможним воїном. Кузьмі вдається здобути перемогу над мурзою, але як противник всякого вбивства, він зберігає мурзі життя.

Чайки козаків і галера прямують у бік гирла Дніпра – додому. В одній з фелюг мурзи залишається Гасан, що ховався за спинами добичників. Він направляє фелюгу до Очакова, що перебуває під владою турків.

Весь цей час паралельно з епізодами пригод козаків у Кафі й на морі, мальовничих сцен боїв, різних жанрових сценок на базарі і в кав'ярнях Кафи, на другому плані проходить історія кохання Кузьми й красуні туркені. Паша не залишає наміру вбити дочку, яка «зрадила Аллаха», і мулла заманює Зюлейку до трюму. Паша пестить голову дочки, але раптово залізною рукою хапає її за горло, намагаючись задушити. На щастя, поруч виявляється старий Довбня і визволяє напівмертву дівчинку. Її відносять до каюти, де за нею доглядає огрядна українка з чорними вусиками над губою. У каюту входить граф і намагається зняти одяг із Зюлейкі, щоб краще роздивитися дівчинку, яку має намір купити в Карпа. Однак, отримавши несподівано відкоша від огрядної й сильної українки, змушений ретируватися.

Козаки тримають шлях назад до Дніпра. Під диктовку Довбні писар Ілько пише глузливий лист татарському хану.

Старшина Карпо і граф Пшібельський не задоволені тим, що козаки вирішили безкоштовно відпустити додому визволених волохів. Вони вступають у змову проти Кузьми, головного ініціатора звільнення волохів. Домовляються про те, що Пшібельський позбавить Карпа від Кузьми, а той натомість продасть Зюлейку не її батькові, а графу. Граф задоволений, а Карпо і його помічник Данило міркують про те, що «хто кому б голову не скрутив», чи то Кузьма графу, чи то граф Кузьмі, вони в будь-якому випадку залишаються у виграші.

Карпо і Данило домовляються про те, щоб зібрати двох-трьох людей, вірних Карпу й покінчити з Кузьмою, якщо він переможе графа. Тоді волохів можна буде забрати в господарство Карпа – відпрацювати викуп з неволі.

Галера підходить до Очакова, у фортеці турки. Кузьма радить кинути галеру і протягнути чайки суходолом. Велика кількість людей – українці плюс волохи – не можуть пройти непоміченими. Граф Пшібельський, нервуючи, оскільки всі ризикують життям заради волохів, що не представляютьдля нього ніякої «цінності», ображає Кузьму. Виникає конфлікт між бурсаками на стороні Кузьми й людьми Карпа. Зюлейка намагається своїм тілом прикрити Кузьму від шаблі графа. Граф грубо відкидає її, називаючи своєю невільницею, оскільки у нього договір з Карпом про купівлю Зюлейки. Знову Кузьма змушений вступити в бій, не зважаючи на свої принципи. Граф – блискучий дуелянт, тим не менш, Кузьма вбиває його одним ударом.

Скориставшись сутичкою, Карпо звинувачує Кузьму у всіх гріхах. Він, мовляв, винен у тому, що козаки порушили мир із султаном, напавши на кримське ханство, і з польським королем, убивши графа. А тепер доводиться повертатися додому без здобичі, тобто волохів, і потрапити під гнів козацької старшини, якій за звичаєм належить половина всього здобутого в поході.

Карпо звинувачує Кузьму, Ярему і Довбню в порушенні військової дисципліни, що було страшенним гріхом на Запорозькій Січі. Наказує закувати їх у кайдани, але козаки відмовляються заковувати товаришів. Поплічники Карпа пов'язують їх вірьовкою.

Зюлейка, плачучи, намагається розв'язати Кузьму. З'являється паша. З ненавистю він іде до Зюлейкі, щоб завершити задуману розправу. Карпо оголює шаблю, графа вже немає, і тепер він розраховує отримати викуп за живу Зюлейку від паші. Паша в безсилій люті відступає.

Галера наближається до Очакова. На валу чекає її Гассан.

З галери знімають жінок, дітей і вантаж. На галері залишаються зв'язані Кузьма, Довбня і Ярема. Зюлейка, вирвавшись з рук Карпа, кидається шукати Кузьму. Карпо каже запорожцям, що нібито послав Кузьму, Довбню і Ярему в розвідку. Насправді, він наказує Данилі підірвати галеру разом із замкненими в трюмі товаришами. По палубі бродять Зюлейка, яка шукає Кузьму, і паша, який шукає Зюлейку, аби її вбити. Зюлейка натикається на трюм, де сидять зв'язані козаки, жалібно кличе Кузьму. Він чує її голос, кличе її, Зюлейка із зусиллям відчиняє кришку люка і, вихопивши з-за пояса маленький кинджал, кидає його униз. Паша підбігає до неї, вона зі страху кричить і падає в люк на запорожців. Паша в люті.

Карпо, не помітивши, що Зюлейка впала у люк, закручує кришку, а пашу велить відвести на чайку і стерегти. Паша втікає.

Під керівництвом паші погонич невільників і мулла ведуть галеру в гавань Очакова, де її, як ми знаємо, чекають Гассан і турецький гарнізон.

Кузьма, Довбня, Ярема та Зюлейка, зумівши вибратися з люка, направляються до стерна галери, щоб розгорнути її геть від гавані. Паша піднімає обривок залізного ланцюга і намагається вдарити нею Кузьму по голові. Той вириває ланцюг, супротивники схоплюються в рукопашному двобої. Зюлейка з жахом стежить за сутичкою батька і коханого.

Галера несеться повним ходом до турецької фортеці.

Кузьма, відштовхнувши пашу, кидається на стерно і кладе його на борт. Галера різко повертає і проноситься вздовж берега зовсім близько від пристані. Турки стріляють.
Паша наздоганяє втікачку Зюлейку, бере її на руки та стрімко несе до борту.

Лунає гуркіт, в галеру потрапляє ядро, розлітається на шматки, паша випускає з рук Зюлейку і мертвим валиться на палубу.

Козаки бредуть плавнями, тягнучи за собою чайки. Серед козаків починається ремствування про те, що Карпо бреше, він навмисно залишив Кузьму і його товаришів на галері, щоб погубити. Карпо намагається виправдатися, але тут з очеретів до козаків виходять Кузьма, Довбня, Ярема та Зюлейка. Кузьма в обмін на прощення Карпа вимагає віддати йому Зюлейку. Карпо згоден.

ПРОХОДИТЬ ТРИ РОКИ

Козаки знову збираються в похід на Крим. Серед них на коні Кузьма. З його будинку виходить Зюлейка, зодягнена, як українська молодиця. На її руках дитина, яка махає ручкою услід Кузьмі, що їде.

Коментарі



Пані .Вікторіє, запитувати, завдавати прикростей чиновнику, дійсно не потрібно.

Однак, не погоджусь, що «не можна створити справжній образ національного героя, не визначивши спочатку національну ідею держави».

Офіційне проголошення довго доведеться чекати.

А оскільки державотворення і націотворення в Україні взаємозалежні, принаймні для нормальних людей це так має бути, то відомо, що треба робити.

А от наша кіномолодь вже не може брехати, тобто навіть не береться за створення героїчного.

Росіяни-кіношники кажуть, «надо вести зрителя, а не быть ведомым».

Не хвилюйтесь, що образ козака Довбні створений у 1962 році.
Ми за станом кіно в 1906-ому.Я серйозно. Через 50 років ми можливо зрозуміємо Вашого Довбню.

Нац. Ідея, розлога і для багатьох приваблива тема. Зрештою, не така й складна.

Але спочатку варто чимскоріш зробити те, що не дають вже багато століть: вивчити, хто ми є, як виправити вади характеру і помилки, поки знову не окупували.
І Ваші козачки тут могли б прислужитись!

Написав Юрій Сорока, 23:55 04.08.2013

Пане Юрію, оце і є надскладна задача, як показати козака, не лубочно звичним, і не просто вбивцею заради здобичі, а…ЯК? На одній з прес-конференцій ОМКФ К. Копилова на питання одного з журналістів, коли вже наше кіно створить образ національного героя, сказала що це не за горами, ось вже буде. Але яким він буде не уточнювала. Я в розмову не втрутилася, тому що вже запитувала в неї щодо прокату та отримала відповідь «Зверніться до мене письмово. Агентство уважно розглядає пропозиції від низів».
Тому я вже більше не наважувалася щось нявкати. Але я впевнена що не можна створити справжній образ національного героя, не визначивши спочатку національну ідею держави.
А її в нас досі нема. Може це – Україна велика та сильна багатонаціональна країна. Може це – Україна нейтральна країна, ни з ким не воює. Все ж таки ми єдина республіка СНД, що уникнула міжетнічної різні. Україна як Швейцарія. Або Україна волелюбна країна. Не знаю, над тим треба думати. Кузьма, він же пацифіст, який бере в руки зброю, бо змушений. Мені більш за все до вподоби образ старого Довбні, що будучи міцним козаком нянькується із дітьми. І це здається свіжий образ, хоча був написаний в 1962 році.
Тобто, хто вони були козаки – це дуже складне питання. Я за те, якщо треба збрехати заради виховання молодого покоління, то треба брехати. Все одно уся історія суцільна брехня і ми ніколи не дізнаємося, як воно було насправді. Радянське кіно з точки зору сьогодення було брехливе, але ж воно є взірцем шляхетного мистецтва, яке виховало чудову молодь, що їхала «за запахом тайги» а не довгими грошима. Якими були козаки?...

Написав Вікторія Колтунова, 15:36 04.08.2013

п.Вікторія! Згоден, що треба знайти нове обличчя козаків, "всього-навсього".Козак поки-що символ фальші і шароварності.Завдання знайти середину між отією страшною правдою і національною привабливістю.Я вже не кажу про "козацький вестерн", змогли ж ДЕФА і ЮГИ свого часу запустити серію про індіанців, "Білі вовки" і т.д
А Ярик вже не той...

Написав Юрій Сорока, 12:42 04.08.2013


Доброго дня, Юрію! Абсолютно погоджуюсь, що відбиток часу помітний. Хоча я ще додала сцену у палаці володаря Криму з його старшою жінкою, якої в сценарії не було. І, думаю, що жінок треба додавати ще, щоб охопити якомога більшу авдиторію. Сценарій був написаний коли мені було 16 років, режисер Навроцький зробив зі мною проби і сказав що іншої Зюлейки шукати не буде. Але подія не відбулася. Через 15 років згадали про сценарій. Я написала для себе епізод, Зюлейка згадує свою матір у Стамбулі. Я – матір. Знову щось загальмувало. Пройшло 20 років. Я написала для себе епізод – Зюлейка радиться зі своєю бабцею щодо кохання до Кузьми. Вони ж не зараз на галеру попали, а якийсь час спілкувалися раніше у Стамбулі.
Але тепер, мабуть, буду писати епізод – Зюлейка і її прабабця! Шамкаючи і спираючись на палицю, із задишкою вона щось радить онучці…
Думаю, що комедія вийде гарна, але не пародія. Шкода таку тему віддавати на пародію. Пародію можна знімати тоді, коли в нас накопичилася ціла купа таких історичних фільмів про козаків і тема вже вичерпала себе. А тут ще й кінь не валявся. А от комедія таки так! Тому що в сценарії багато смішних сцен.
Або, може навпаки, зняти щось серйозне про ті часи, на кшталт «Фараону» Болеслава Пруса. Або роману «Людолови» Зінаїди Тулуб, що був свого часу заборонений Сталіним і вилучений з бібліотек. А в мене він є. Чудова книга. Тому що, коли я поринула в історичну літературу 16-17 століть, то була здивована. У школі нас вчили тому, що бідні козаки потерпали від турецьких яничар, які їх різали, забирали у полон, а дівчат продавали в гареми. Але насправді, виявилося, що козаки давали туркам набагато більшого перцю ніж ті козакам. Тому що міста і села турків були розташовані по берегах Чорного моря у доступності до козацьких чайок, а на Січ туркам треба було ще дістатись. От козаки налітали на чайках, різали населення, включаючи жінок і дітей, та грабували турків ще як! Це був їхній звичайний і основний промисел. Коли в турецьких містах бачили на морі чайки, що наближалися, серед населення здіймалася страшенна паніка.
Такий то був жорстокий час. Отже, можна зробити трагікомедію, а це найвигідніший жанр для широкого охоплення глядача. Завжди виграшний.
Я була в Стамбулі у 2009 року. Домовлялася з турками. Вони зацікавилися. Але, на жаль, коли я у повному захваті повернулася до Одеського відділення Спілки, то не знайшла у Я. Лупія підтримки і ця ідея знову провалилася. Я ж думала, він і знімати буде. Але, якось так. Особисті міркування іноді перемагають об’єктивний стан речей.
Тепер мабуть треба робити турків трохи іншими ніж в сценарії, а звідти і козаків іншими. Тобто текст треба орати і переорювати. Додати жінок, більше кохання. Нічого. Очі бояться, а руки роблять…
З повагою

Написав Вікторія Колтунова, 20:17 01.08.2013


Нагода згадати про Григорія Колтунова, старійшину і одного з кращих у драматургічному цеху!Добре, що на СМ бере участь у кінопроцесі!

Вікторія, складно про синопсис говорити, туркам треба показати.
Відбиток часу трохи помітний.

Кіно соціологічно підліткове мистецтво.
Хіба що комедія про війну, і тільки пародія.( особливо принадні тут інтернаціональні мотиви…) , адже усі великі фільми були пародіями.

Але тут предмет конфлікту – женщіна, тож орієнтація на конкуруючу з підлітками авдиторію – домогосподарок.

Ех, добрі старі кінематографічні часи!
Можна було режисеру виставити умову, щоб на цьому матеріалі він попутно або щось зробив-відкрив, наприклад, підняв жанр козацького фільму до всесвітнього, або ніколи йому більше в житті не промовити команду «Мотор»!

Впевнений, результат би не забарився!

Написав Юрій Сорока, 08:51 01.08.2013