втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…

Король палаючого неба

28.12.2020

Рукопис повісті «Король палаючого неба» був відзначений Міжнародною українсько-німецькою премією імені Олеся Гончара 2018 у номінації «Публіцистика», а книга отримала у 2019 році відзнаку (ІІ місце) у номінації «Проза» у І Всеукраїнському літературно-мистецькому фестивалі ім. В. Скуратівського «До Василя!»

Передмова

Це зворушлива розповідь про життєву драму одного з льотчиків-асів Другої світової війни, несправедливо репресованого й забутого. Розповідь героя про своє життя - наче акорди надзвичайно чуттєвої симфонії про вірність і зраду, ідеали і ницість, героїзм і підступність, кохання і ненависть. Що привело головного героя до трагічного фіналу – людська заздрість, фатальна любовна пристрасть чи політичні переконання? Відповідь на це запитання - у фільмі, який не тільки дає розуміння того, що війна – це не гра, де є дві сторони, які воюють між собою, а й людські долі і страждання, пошук непростих рішень, докори сумління навіть за, здавалося б, бездоганно виконане завдання. Кадри кінофільму яскраво змальовують повітряні бої, у яких герой брав участь, його любовну драму, бойових товаришів, справжню чоловічу дружбу, а також засуджує жорстокість війн та системи тоталітаризму, яка руйнує особистість і знищує людські життя.

Жанрові ознаки: драма, військовий.

Стадія готовності проекту: є готовий сценарій повнометражного фільму.

Хронометраж – 122 хв, (але за необхідності можу переробити сценарій фільму у сценарій серіалу на 4 або 8 серій хронометражем 40-45 хв).

Лоґлайн

1947 рік. Після війни Україну охоплює нова хвиля репресій. Руйнується життя і головного героя – Сергія Щирого, радянського льотчика-аса, який опиняється під слідством. У неволі він має вдосталь часу, щоб пригадати усе своє життя – драму, головну роль, у якій зіграв сам.

«Король палаючого неба» - це неймовірна та захоплива історія, заснована на реальних подіях, адже персонажі мали реальних прототипів.

Синопсис ігрового повнометражного фільму

  Сергій був королем палаючого неба, одним з найрезультативніших льотчиків-винищувачів, Героєм Радянського Союзу, льотчиком, якого не лякають ні прорізана камінням гірська місцевість, ні складні метеорологічні умови. Він був кумиром для молоді, ним захоплювалися, його поважали,  а від одного його погляду шаленіли десятки жінок. Але одна помилка зруйнувала усе життя. Тепер – він в’язень, у якого немає майбутнього.

Сергій з дитинства мріє про небо. Як один із кращих курсантів він часто бере участь у авіаційних парадах. І вже тоді люди із неприхованим захопленням говорять про нього: «Справжній король у небі». Одного дня міста і села України, залізничні станції і заводи здригаються від бомбардувань ворожої авіації.

Перші повітряні бої особливо важкі, адже багато льотчиків на початку війни не тільки необізнані, а й досить необачні в повітрі, діють необережно або скуто, віддаючи перевагу зімкнутому бойовому порядку і сподіваючись на чітку взаємодію всередині ланок-трійок. В той час як ворог ефективно діє парами на вертикалях, вміло використовуючи  висоту.  Маємо перші втрати: Михайло Васильєв, якому вдалося під час бою підбити один з ворожих бомбардувальників не зміг посадити машину. Літак розбивається під час заходу на посадку - чи через брак досвіду пілота, чи через технічні несправності. Крім того, нашим льотчикам важко дається відпрацювання злітаності у парах, адже для цього необхідна чітка координація і взаємодія один з одним. В одному з перших поєдинків  Славко Поліщук – напарник Сергія робить занадто крутий віраж і опиняється у небі без підтримки товаришів, супротивник вирішує скористатися нагодою та бере його на приціл. Сергій йде на виручку своєму напарнику і завдяки цьому, Славку вдається врятуватися. А Сергій, впевнений, що інші дві пари літаків прикривають їх згори, як було визначено раніше при розробці операції, мчить назустріч ворожим штурмовикам. Раптом від несподіваного шквального удару куль Сергієвий літак  здригається. Сергій підводить очі: над ним знаходяться два ворожі літаки, а тим часом нікого з напарників Сергія поруч немає, бо вони через свою неуважність випустили його із виду. Кулеметна черга ще раз прошиває літак Сергія. Полум’я швидко охоплює його бойову машину. Вихід лише один: відважуватися на стрибок і покидати палаючу машину. Парашут відкриваєтья після невеличкої технічної затримки, але ці кілька десятків секунд здаються вічністю. Приземляється Сергій у розташуванні наших військ. Бойові вильоти поступово втягують молодих хлопців у колію воєнного життя. Враховуються помилки, відточується майстерність, хвилювання відходить на другий план. Сергій вже відчуває штурвал так, неначе вони із літаком – одне ціле, а стукіт його серця повторює ритм мотора його бойової машини, шалено пульсуючи у скронях.

На допитах слідчі намагаються знайти якісь примарні зв'язки із югославською розвідкою. У спогадах Сергія вимальовуються пригоди, які із ним сталися у цій країні. Йому було доручене завдання вивезти з окупованої Третім Рейхом території резидента. Із погодними умовами не пощастило: усе навкруги затягнуто сірими хмарами, йде дощ, небо розрізають спалахи блискавок. Сергій намагається розгледіти ціль, йому заважає густа завіса із хмар та дощу. Нарешті йому вдається це зробити. Резидент швидко застрибує до літака і поважно вмощується на заднє сидіння. Сергій підіймає машину у небо, аж раптом стається те, що змушує його добряче понервувати. З‑за хмар виринає «Мессершмітт» і йде у лобову атаку. Перед Сергієм стоїть непросте завдання: необхідно вступити із ворогом у боротьбу і при цьому зберегти життя резидента.  Сергію вдається вийти з-під атаки суперника, але літак потрапляє у грозовий фронт, його кидає у різні боки, одна з блискавок вдаряє зовсім поруч з правим крилом літака, доводиться летіти проти вітру, бо  інакше можна звалитися в плоский штопор. Вивести літак з такого стану- надзвичайно важке завдання. Врешті-решт, вдається відірватися від переслідувача. Сергій та резидент вже майже дістаються місця призначення. Раптом з боку сонця знову з’явивляється «Мессершмідт». Сергій нав’язує ворогу бій на глибоких віражах. Літаки ганяються один за одним, знаходячись майже весь час в перпендикулярному положенні до землі. Сергію вдається зловити в приціл «Мессершмідт». Раптом «Мессершмідт» робить крутий віраж. Літак Сергія  азартно лягає на віраж за ним, але опиняється у невигідному для атаки становищі. За мить  пілот «Мессершмідта» висне на хвості Сергієвого літака, Завдяки маневрам, які виконує Сергій,вдається вийти з-під атаки і піймати у приціл «Мессершмідт». Раптом літак Сергія прошивають кулі. Сергієвий літак стрімко починає падати донизу, ніяк не вдається вивести літак зі штопора, Вже майже біля самої землі, десь на висоті трьохсот метрів ціною неймовірних зусиль йому вдається вивести бойову машину у горизонтальний політ, випустити шасі та зайти  на посадку.

 Картини минулого постають перед Сергієм: усе, що зараз  залишається, що зігріває душу – його спогади. Іноді вони здаються Сергієві нереальним сном, маренням, фільмом про чуже і далеке життя. Так, наче всі ці події відбувалися не з ним. Так, Сергій часто ризикував і помилявся, розчаровувався у найближчих і вірив тим, кому не можна було, але він анітрохи не шкодує про свої вчинки, бо він завжди живе так, як дозволяє йому совість і честь. Він був мудрим командиром, не боявся відповідальності. Для Сергія безпека підлеглих завжди на першому місці, навіть, якщо для того, щоб це довести доведеться сперечатися із вищим керівництвом або йти наперекір - герой готовий ризикувати власним благополуччям, заради того, щоб врятувати інших. 

Сергія призначають командиром в інший авіаполк для того, щоб його бойовий досвід став у нагоді молоді, яка нещодавно закінчила льотні курси. Тут він знайомиться із веселуном Нечипоренко та забіякою Ковальчуком. Ці двоє приносять командиру багато клопотів через свої вибрики, адже Сергію вічно доводиться виправляти ті халепи, у які потрапляє молодь. Але Сергію вдається стати для них мудрим наставником, прикладом для  наслідування.  Крім того, тут він зустрічає своє минуле кохання – Лєну.

 Військова кар'єра стрімко йде вгору: успіх, слава, визнання… Про більше в умовах війни годі й мріяти. Але ще одна зустріч змінює долю Сергія назавжди і стає для нього фатальною. Сергій неймовірно сильно закохується. Кохана Софія стає для нього янголом і дияволом, нагородою і карою небесною водночас. З  цього дня життя Сергія стає нестерпним, бо йому доведеться зіштовхнутися у боротьбі із людиною, чиє ім'я наганяло у 40-х роках на людей панічний страх. Перша ж спроба відстояти свої права ледь не закінчується трагічно. Сергія побитого до напівсмерті вивозять до темного моторошного лісу і лише випадок та кмітливість Сергієвих друзів рятує його від смерті. Перед Сергієм постає серйозний вибір : мовчати чи діяти? Терпіти чи продовжувати відчайдушно боротися?  І звісно ж, Сергій, обиратиме із двох жінок одну, а іншу – втратить назавжди. Що він обере: кохання, яке рятує чи кохання, яке руйнує?

Тим часом бойові будні диктують свої умови. Льотчики спільно з десантниками беруть участь в операції. 3-тя повітряно- десантна бригада має десантуватися на південний схід від Ржищева, захопити позиції по рубежу Липовий Ріг, Македони, Козарівка, не допустити прориву піхоти і танків противника в район Букринського плацдарму і утримувати ці позиції до підходу головних  сил 40-ї армії, 5-а повітрянодесантна бригада має десантуватися на захід від Канева, захоплює рубіж Горкавчина, Степанці, Костянець та утримувати його до підходу основних сил. Група Сергія має прикривати штурмовики. Через погану організацію операції та відсутність розвідки десант несе величезні втрати. Та й ворог, виявляється якимось чином, дізнався про плани радянського командування. У пастку, підготовану ворогом, потрапляє і Сергій. Він втрачає дорогоцінний час і збитим виявляється ще один штурмовик, пілот якого – його друг дитинства. Сергій постійно картає себе за те, що втратив друга у бою.  

Наступним випробуванням стає битва за Дніпро. Ворог подбав про те, щоб Сергія відправляли на найнебезпечніші завдання, з яких майже немає шансів повернутися живим. Ніч. Тиша. Чути лише, як чорні води Дніпра хлюпочуться об берег. Солдати  йдуть до води, щоб переправитися могутньою річкою на інший берег на підручних засобах, які тільки вдалося знайти: човнах, баржах,  поспіхом збудованих плотах, якихось дошках. Як тільки бійці спускаються  на воду, з боку супротивника розпочався масований артилерійський обстріл. Річка закипає від вибухів. Наші солдати під світлом прожекторів для супротивника,  наче на долоні, і ворог методично  і прицільно їх  починає розстрілювати, наче це мішені у тирі. Один за одним йдуть на дно Дніпра розбиті плоти, тонуть човни і дошки. Разом з цілковито безпомічними людьми, які назавжди йдуть у безвість. Багато хто з бійців не має ні зброї, ні армійського однострою. Поспіхом мобілізованих на звільнених територіях, без будь-якої елементарної військової підготовки,  вбраних у домашнє, їх, чорносвитників, було кинуто вночі на форсування Дніпра.  Ці чорносвитники, ці мужні люди боряться за свою землю,  неначе леви. До останнього подиху. Боряться так,  неначе завтрашній день ніколи не настане. Переповнені хто відвагою, хто відчаєм,  ті, кому вдалося залишитися живим, ще навіть не діставшись берега, стріляють у ворога на ходу. Йдуть у хід ручні гранати… Наші хлопці захоплюють невеличкий плацдарм і мужньо відбивають численні контратаки ворога. У цей час на іншому плацдармі, і у небі, і на землі також ведеться боротьба. Наша артилерія відкриває масований вогонь. Танки ввімкнули фари, сирени і на максимальній швидкості, разом з десантниками, що примостилися на броні, мчать на позиції ошелешеного ворога. Одночасно з наземною бойовою операцією розпочинається повітряний наліт наших штурмовиків на ворожі позиції. Ціною величезних втрат вдається здобути плацдарм.

Через нещасливе кохання Сергій стає неуважним і починає припускатися помилок у бою.  Під час однієї з таких помилок він ледь не розпрощався із життям. Сергій зважується на відчайдушний крок - йде на таран. Літак супротивника догорає вже на землі, а Сергій чи не вперше замість переможної ейфорії відчуває зовсім інше – раптом я думає про те,  щось хтось марно чекатиме на його повернення додому - мати, сестра, кохана… З того боку фронту. Також Сергій замислюється над тим, чому за суперечку вождів  про панування над світом ми сплачуємо  таку величезну ціну?

Тим часом, обидві жінки відчайдушно боряться за Сергія, жодна із них не збирається здаватися. Неймовірно ніжна, добра та щира Лєна? Чи зухвала, самовпевнена, непередбачувана Софія?  Сергій ще не знає про те, що від вибору, який він зробить зараз, залежить його подальша доля.

  Війна закінчується, але головна битва Сергієвого життя ще попереду. Запеклий ворог стає все підступнішим, а Сергій неначе стоїть біля величезної прірви, і кожен його наступний крок наближає до її краю…

Сергій робить фатальну помилку. Проти нього сфабриковують справу і відправляють до таборів, де є лише сніг, холод, знущання конвоїрів і немає ніякої надії знову відчути п'янкий запах свободи. Військова кар’єра, усі мрії Сергія, усе, чого він прагнув, усе, заради чого жив, – усе руйнується в один момент.  Ворог у цей час тріумфує! Чи витримає Сергій усі ці випробування? Чи не зламається він? У таборах Сергій бореться за свою свободу і за права інших в'язнів, а також до нього приходить розуміння того, що Україна має йти власним шляхом, має бути незалежною. Сергій, навіть, робить спробу втекти, але його знаходять і повертають до таборів. З тих пір Сергій живе лише надією на зустріч із коханою. На жаль, на нього чекає розчарування.

Змучений таборами, Сергій після виходу на волю намагається розпочати нове життя, хоче зняти з себе незаконні судимості пише листи у різні інстанції із проханням реабілітувати його, адже з тавром «ворог народу» навіть на роботу нормальну не влаштуєшся, але радянська влада придумує новий спосіб розправи із борцями за свої права. Сергія примусово відправляють до психіатричної лікарні, де він і помирає, не доживши навіть до 40 років.

Коментарі