Коментарі
Олег Сенцов, режисерське бачення майбутнього фільму:
«Носоріг» - це фільм, побудований у трьох проміжках часу: минуле, сьогодення і майбутнє. Минуле - це історія життя головного героя - Носорога, починаючи з його дитинства і закінчуючи підпільним життям у Німеччині, розповідається в хронологічному порядку. Воно переривається чотирма фрагментами однієї довгої розмови в машині з Євгеном, якому Носоріг сповідається в своєму житті. Ця розмова досить незв'язна, на різні теми, що дозволяє відкрити внутрішній світ головного героя, його справжню сутність, відбувається в сьогоденні. Фінальна сцена в селищі - це майбутнє.
Ці три періоди відрізняються як за кольором, так і ритмічно. Найбільший період - минуле, оформлено в теплих тонах, він найбільш ритмічний, насичений подіями, різноманітними кадрами, з переважанням однокадрових операторських рішень та принципом унікальності кожного кадру без повторів і розрізання. Сцена, яка відбувається в сьогоденні, відбувається восени, пізнім дощовим вечором, буде більш тягучою, інтимною, оформленою в холодних, синьо-чорних тонах. Епізод в майбутньому відбувається наприкінці весни, рано вранці – повітря, світло у легкому серпанку, багато зелені, білого одягу і світло-жовтих колод селища. З операторського погляду майже весь останній епізод буде вирішено у вигляді довгого однокадрового проїзду через все селище, йдучи поруч з головним героєм. Останні два кадри побудовані на зіткненні великого плану Носорога і далекого плану, прибуваючого до селища подорожнього, фігурою схожого з самим героєм. Все це дасть тонке відчуття нереальності майбутнього, існуючого, можливо, лише в голові Носорога.
Кадри фільму будуть насичені фактурою, деталями, подробицями, штришками і нюансами, особливостями і звичками героїв, їх недоліками, нісенітницями і незграбними, не відточеними діями. Фільм буде досить ритмічний і динамічний, але це буде досягатися не за рахунок швидкої монтажної нарізки, а за рахунок щільності наповнення життям і діями всередині самих кадрів.
«Носоріг» - це фільм не про бандитів, і не про вбивства та стрільби. Це фільм про людину, що жила в той час і пройшла через багато речей, пронісши, щось усередині себе, у чому він і намагається розібратися. Режисерові не цікаво показувати, як одна людина вбиває іншу, йому цікаво знати, що людина відчуває при цьому, після цього і як вона потім з цим живе».
Не знаю, наскільки коректно писати коментар зараз, доки автор підступно ув'язнений, але з вірою в його скоре звільнення та щоб вже не забути що хтілося сказати, дозволю собі вставити кілька зауваг.
Окрім беззаперечних знахідок:
- не погано було б дещо більш об'ємною, випуклою та легкочитаємою зробити мотивацію конфлікту у спортзалі, адже не зважаючи на всю передісторію, що творила характер героя, саме ця ситуація стала для нього визначальною й втянула його у весь той ворок подій, що згодом постане перед очима глядача. (бо якось все на порожньому місці - наче він й хождив раніше до того залу й все було гаразд, а тут ні з того ні з сього його просять піти - мотивація відкрита й глядач вільний припускати що завгодно, але ж це не відкритий фінал а зав'язка й наче не місце для вільних трактовок) Й тут, окрім здатності "перти на пролом" не зважаючи ні на що навколо, було б непогано додати ще певних цінностних вподобань, що якраз той конфлікт й запустили.. (це як наприклад у Балабанівського Брата цінність захистити слабшого перед сильним у вікопомній сцені на ринку, коли той заступився за Німця перед рекетиром). Й в цій сцені у спортзалі цінність героя не схилятися ні перед ким, хтоб то не був читається добре та вдало, але от саме передісторії конфлікту не вистачає.
далі,
якось неочікувано з вуст героя чути розгорнуту філософсько-етичну казуїстику про квітку-душу-людську долю.... й тут не те що ставиться під сумнів його здатність до переживання та віри у цей ворок слів, але саме у здатність у такій манері, такому стилі та з таким саме відношенням їх проговорювати - чи не краще б було ввести чи то героя чи то сцену (яку до того ж оформити в отих кольорах-відтінках, що у Вас заготовлені під атмосферу майбутнього часу, тим самим якби додатково вказавши й на мотив-причину-виток тої феєрично-лагідної мрії) коли матір (бабуся, батько, сестра - одним словом - людина, що творила ніжну душу Носорога, яка задля захисту лише згодом вкрилася панциром (напевно ж то таки матір)) чи то колихає чи то повчає героя й саме в отих таки словах що глядач чує з вуст героя... Це напевно дасть можливість досягнути ефекту більшої довіри у глядача, адже й більш виразно висловляться витоки характеру героя й з іншого боку - не сам герой себе буде презентувати, що також грає у ті самі ворота довіри...
Й на останок:
Сама суть конфлікту та герой у його шляху чимось нагадують фільм "Реквієм за мрією", коли з самого початку зрозуміло, що герой став на хибну стежину й фінал його й без того відомий та беззаздрістний. Й от напевно цікаво було б погратися з мріями Носорога. Дещо розтянути отой Ваш прошарок тканини фільму що являє собою "майбутнє". Коли герой, слідуючи своєму глибинному поклику не один раз силиться покинути все та втілити в життя оту свою мрію про будівництво осередку паломництва для слабких духом та потребуючих прихистку, та повсяк час змушений від того відмовитися в силу зрозумілих причин.
Ну от якось так. Не судіть строго, якщо щось не туди та не так второпав, прочитав, зрозумів та інтерпритував.
Успіхів на знімальному майданчику!!!
Написав Геннадій Коваль, 11:08 15.06.2014