втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…


Літературний сценарій ігрового короткометражного фільму

Коментарі



Василю, та й справді... Тема потребує продовження обговорення, творцеві б стимул, віри та сподівань, без котрих звершення просто неможливі.

Написав Федір Янько, 17:44 02.08.2014

Федоре, привіт! Підкажи кому запропонувати!

Написав Василь Трубай, 23:09 30.07.2014

Василю,як справи?
Чи пропонував комусь для реалізації свого Штика?
Хто б міг подумати, що вже за якийсь час події сценарію стануть реаліями сьогодення... Як це не прикро, але досі невзмозі ми викурити солдата-чужинця зі свого дому...

Написав Федір Янько, 18:50 17.07.2014

Геннадію, я теж бачу, що коли б знімати кіно, то варто було б подумати про отой, як ти кажеш, додатковий акцент. То вже з режисером можна все обговорити і надумати щось, а поки що це все на рівні балачок. Але ж ми знаємо, що у сьогоднішній Україні цього знімати ніхто не буде. А треба було б таке знімати якраз сьогодні, мо когось би воно й розбудило, мо хтось би й прокинувся та гуртом би й закололи того солдата. А те, що ти під враженням мене тішить.
А Голлівуд, Федоре, доганяти певно треба. Навряд чи доженемо, але хоч зігріємося.

Написав Василь Трубай, 20:26 18.10.2013

Геннадію, доганяти так чи інакще - треба... А в "пятілєтках" був свій "резон": давалося слово й виконувалося - і навіть ракети в космос літали... Тож наш хрест такий: ціною недоспаних ночей мусимо творити продукт, який би ні в чому не поступався світовим зразкам чи стандартам... Що вдієш)))

Написав Федір Янько, 04:42 18.10.2013

Доганяти Голлівуд... це щось на кшалт - даёшь пятілєтку за півроку))

Василю, я й не сперечаюся, що драматизму через край... дуже болючого драматизму... але він весь якийсь одноплановий... в одному ключі розгортається... напевно щоб остаточно глядача в його зручне крісло втиснути по саму обшивку не погано б було й якийсь додатковий акцент, дещо в іншому ракурсі стилізований та поданий драматизм додати... (Хоча можливо й помиляюся, адже досі під враженням від прочитання й воно як не як, а працює оте фройдовське витіснення болючих моментів й хо не хо а шукаєш якогось виходу та спростування...)

Написав Геннадій Коваль, 21:52 17.10.2013

О, Василю, бачу відповідь... Поки писали одне одному - думки майже співпали, то й добре!

Написав Федір Янько, 21:19 17.10.2013

Геннадію, але ж я за те, щоби доганяти нам всім Голлівуд)))

А щодо драматизму, то я теж спочатку подумав про доцільність більшого прошарку, котрий потрапляє під волю, під прес отого "солдата"... А потім подумав - "штик" піднято, і під ним ми усі (зі своїми мріями і з нереалізованими - може й талановитими творчими задумами)

А може, я не так зрозумів цю ідею.? Про це вже може скаже Василь.

Написав Федір Янько, 21:15 17.10.2013

Федоре, Геннадію! Сценарною формою не ігнорую і велосипед український придумувати не збирався. Просто шкода часу перелицьовувати, а воно писалося як новела та й читається так смачніше. Переписати не важко, аби було нащо.
А міркування прості: нас гвалтують, убивають морять голодом (як не фізичним так духовним), а ми з острахом зиркаємо на штик, і, замість того, щоб заколоти того солдата, крутимо перед телевізором літачки та кораблики, просимо помочі у Бога й покірно вмираємо.
Думаю, Геннадію, що драматизму аж через край. Україна! А щодо образів, то ти влучно підмітив. Бог уже втратив надію!

Написав Василь Трубай, 21:00 17.10.2013

Федоре, Геннадію! Сценарною формою не ігнорую і велосипед український придумувати не збирався. Просто шкода часу перелицьовувати, а воно писалося як новела та й читається так смачніше. Переписати не важко, аби було нащо.
А міркування прості: нас гвалтують, убивають морять голодом (як не фізичним так духовним), а ми з острахом зиркаємо на штик, і, замість того, щоб заколоти того солдата, крутимо перед телевізором літачки та кораблики, просимо помочі у Бога й покірно вмираємо.
Думаю, Геннадію, що драматизму аж через край. Україна! А щодо образів, то ти влучно підмітив. Бог уже втратив надію!

Написав Василь Трубай, 21:00 17.10.2013

Ну напевно коли зазначено, що сценарій літературний, то форма запису то не тещо й таке, але ось саме до ткої відмітки напевно й відповідна.
А ось стосовно самого сценарію, то напевно драматизму йому можливо було б таки додати.
Адже поліцейка держава поліцейською державою, та якщо згадувати "Державу" Платона, то загальновідомо, що окрім "плебсу" та "воїнів", ну а ще достойних вигнання "поетів" (себто людей творчих професій, про яких наразі мова не йде) також населення країни складають ще й "філософи", себто правителі (менеджера по сучасному). Так ось, як на мене, так саме цих "філософів" у драматургії й не вистачає. Зрозуміло, що на цю роль може претендувати глядач майбутнього фільму. Але попри все, це не так очевидно й відсутність їх напевно дається взнаки, а от їх втягненність бодай не в саму історію та драматичну ситуацію, а звичайна присутність в кадрі як спостерігачів (хоча спостереження це вже певна позиція стосовно драм ситуації) але все ж... так ось, ота їх присутність напевно моглаб таки поглибити драматизм фільми й тим самим вивести смислотворчу складову її на більш вищий рівень узагальнення, а отже й глибший емоційний виклик визвати у глядача.

А чи то я чогось не змитикував й "менеджера" таки присутні у образі отих образів, що висять у кутку?
Якщо так, то чому б це не зобразити більш акцентовано. Хоча зрозуміло, що це вже буде дещо інша історія з зовсім іншим смисловим потенціалом інтерпрітації...

Написав Геннадій Коваль, 20:12 17.10.2013

Василю, річ змістовна, примушує зануритись у філософські роздуми, але чому все ж ігнорується сценарна форма? Чи в цьому напрямку мусимо також шукати щось своє, українське?

Спочатку «штик» сприймався, як «чеховська рушниця» що ось-ось вистрілить, провокуючи до розв’язки. Але не сталося. «Штик» завис у повітрі, і це, сказати, вже авторська знахідка, котра виводить на інший виток, спонукає до більш заглиблених міркувань.

Написав Федір Янько, 09:44 17.10.2013