Думаю, з цього сценарію вийшло б непогане оповідання для підліткового журналу.

Написав Олег Дзюба, 02:26 15.12.2014

Дякую Федоре, так, саме те й мав на увазі...

Але не лишень це, так що спробую таки більш розлого пояснити...

Катерино, так, звичайно, що щирість то не наївність, а у Вас сценарій не у жанрі драми писаний... про кредит, так то так... лише зайвий прецидент для того, аби замислитися над рівнем матеріалізації того конфлікту, виявляючи та візуалізуючи який Ви свою героїню формуєте, а отже й показуєте...Тут мається на увазі, що є значно простіші шляхи вирішення тої проблеми, що вона перед собою її поставила, з однієї сторони, а з іншої - так вирішення тої проблеми ніяк принципово не вплине на досягнення її основної цілі, тобто - мрії..бо якби вона хтіла стати блогером, так то одне... а актрисою.. ну вибачте, але в мене не виникає довіри та співпериживання до Вашої героїні, а лише співчуття, причому таке кволе та миттєве, що наступної митті вже й не пам'ятаєш, чим то було визвано...

А отже, якщо вести мову про фільмування, то напевно, єдине що тут можливо адаптувати, так це отой Ваш, ну напевно, стиль... оту наївність (а тут вже й щирість, й широко розплющенні очі та всміхненні вуста героїні, рівень формулювання її проблеми..спосіб її вирішення...ну й все інше)...тобто, мова йде про атмосферу, про емоцію, про стан свідомості під впливом саме ось такого наївного світобачення... передасте все це й вийде щось цілісне та художньо завершене... тут навіть вади драматургії сценарію на Ваш резульатат працюватимуть.... Якщо ні, не вловите оцю атмосферу засобами екранної візуалізації, то максимум, що з цього вийде, так це млявенький ролик, більше схожий на затянувшуся соціальну рекламу, покликану слугугувати профілактиці стану "вивченої безпомічності", що серед населення нашої країни доволі поширений....

Якщо ж вести мову про доопрацювання сценарію, то напевно більш цікаво було б попрацювати не з уже готовою метою та планом її досягнення, а з самими зародженням цієї мрії... адже напевно цей момент значно виразніше розкриє Вашу, Катерино, героїню, а ніж черга її вчинків у досягненні завідомо відомої та зрозумілої цілі...

Ну от якось так... а отже, як би там не було й на чому б не спинилася думка, зичу Авторці успіхів у здійсненні її починань!!!

Написав Геннадій Коваль, 12:00 01.09.2013

Катерино, напевно Генадій мав на увазі не стільки наївність героїні, а більше - претензію до зайвої описовості, що таки відчувається. Так, писати треба від серця, щиро вболівати за своїх героїв, але ж, щоби авторська емоція була менш помітною.

Написав Федір Янько, 08:20 01.09.2013

Все так лагідно та по наївному росписано, що аж замилуватися можна.... що власне й трапляється з останньою сторінкою...

Звичайно що до класичної драматургії тут ну просто-о-о-о дуже далеко: ні тобі антигероя, ні драм.ситуації (ну хіба що розбіжність бажання з можливостями його втілення, але якесь й бажання й можливості - хоча з цього можливо було б якусь таку несерйозну комедійно забарвлену етюдну річ й зробити) ні розвитку характеру....Щоправда слід зауважити, що характер героїні через оті її бажання та спосіб їх вирішення у їх же ж багатоваріативності доволі таки вдало та зрозуміло читається.... Й закадрового тексту проговорено...

Але ж за оцю наївність напевно на все то можливо закрити очі... адже так мило дівочий підлітковий світ переданий;)

А камеру, напевно, у кредит купити, найпростіший у даному випадку варіант... й зі степендії потихеньку виплачувати... але це вже таке...

Написав Геннадій Коваль, 18:10 23.08.2013