втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…


Сценарій ігрового короткометражного фільму


Коментарі



Геннадію, з флешбеком таки краще. Згідний з вами. Тут немає нової сцени, де вона відкриває штори як куліси, пудрить обличчя біля дзеркала. Це все можна перемішати з флешбеком, як вона готується вийти на сцену у молодості. Дякую)

Написав Павло Остріков, 15:37 22.11.2013

Федоре, навзаєм:)
Так якщо так, то напевно було б непогано з запропонованого флешбеку почати... показати героїню у всій красі... ну й потім отой різкий контраст... теж не погано б могло зфункціонувати. Втім, вирішувати Павлові.

Написав Геннадій Коваль, 22:06 21.11.2013

Геннадію, вітаю, радий почути. Може й так. Але ж я мав на увазі лише початок... Воно ж завжди хочеться бачити людину гарнішою, попри недоліки - і тут важливо, звичайно ж, не перенгути... Але ж - і завоювати б симпатію глядача...

Написав Федір Янько, 21:52 21.11.2013

Воно б то напевно й можливо було б зробити героїню менш хворобливою щодо прояву свого характеру... на початку, в середині, та й взагалі... але ж це зламє й весь сюжет. Адже з чого тоді розвиватися отій жіночій дружбі між вчителькою та вихователькою, що їм долати, якщо в неї менш проблематичний характер буде... його проблематичність навпаки слід посилювати та підкреслювати саме на початку. Адже його зміна й фіналізує сюжетний образ як такий. Напевно.

Написав Геннадій Коваль, 20:46 21.11.2013

Павле, ну і напевне, якщо вже переробляти , врізати та щось доповнювати, добре було б на початку показати героїню дещо привабливішою (бо ж якось так вона виглядає не дуже - у своїй безпорадності...Може, нехай собі бешкетники кидають у вікно камінці, а вона собі сідає у крісло, запалює останню сигарету - і далі іде флешбек - побачити б на сцені її, і може й те, як та травма сталася... Відтак довіри та співпереживання у глядача буде більше.
Успіху))

Написав Федір Янько, 11:55 21.11.2013

Оксано, дякую, що прочитала. Вдячний. До конкурсу я відправив дещо інший сценарій. Трохи скоротив, дещо змінив. Напевно, так дійсно краще - щоб вона не відкривала двері. В останній редакції вона відкриває двері, але стоїть на порозі. Дійде до екранізації - зміню)
Федоре, вам також вдячний. І ваш варіант чудовий. Фінал переписував багато разів, і ще не можу сказати, що він мене влаштовує. Отже, прислухаюсь, подумаю. Зроблю яйкнайкраще. Дякую, за увагу до мого сценарію)

Написав Павло Остріков, 00:24 21.11.2013

Заявка Павла на фільм "Па" пройшла на російський головпітчинг (здається, там є - і наша Оксана Артеменко) Вітаємо та підтримуємо авторів)))

http://glavpitching.ru/pages/send

Написав Федір Янько, 19:02 20.11.2013

Так, дійсно, до поради Оксани варто прислухатися, щоби та дружба жіноча була таки лояльною у фіналі. Але, щоби не відчувалося втрати позитиву, претензій до ГГ щодо захисту від нападників, можливо, що треба так… показати, як Софія таки в пориві допомоги переступає поріг, падає - на грюкіт вискакують сусіди, і вже вони продовжують цей ланцюг - рятують Ольгу…
Геннадій завважив, щодо формату. Для короткого метра, так, забагато, варто скоротити і претензій особливих немає. Для повного - не знаю… Це досить складно - цікавим для осягнення матеріалом заповнити вакуум у цій темі.

Написав Федір Янько, 19:14 19.11.2013

Дуже хороший сценарій. Кінематографічний, не дивлячись на те, що основне місце дії - замкнутий простір. Єдине - я б не виводила Софію з будинку перший раз. Нехай би вона на порозі впала на коліна, ще не відчинивши двері, тоді кінцівка була б набагато цікавішою... Бажаю успіхів! І до зустрічі на барикадах!

Написав Оксана Артеменко, 14:25 19.11.2013

Ух... Дякую за такий розгорнутий коментар, було що читати та над чим замислитись. По-перше, вдячний за те, що прочитали не такий вже і короткий сценарій. По-друге, сподіваюсь вдовольнити всі ваші запитання та не пропустити ні одного. Почнемо!

На рахунок тези фільму. Напевно, згідний з Вашим першим варіантом. Але коротко розкажу, чому саме такий фінал. Напевно, понадіявся на режисера та не повністю його прописав. Головний герой все-таки находить в собі сили вийти на вулицю, щоб провідати свою ученицю - Ольгу. Чому вона не вийшла її врятувати. Подумав, що то буде сильно передбачено. Та й не завжди в житті все так буває. Софія - той герой, який приховує за своєю агресією та відлюдністю свій страх, але їй абсолютно начхати на себе.
І тільки тоді, коли її страх нашкодив близькій людині, вона розуміє, що далі так жити не може. Тепер вона відчуває провину. Фінал відкритий, але все-таки позитивний. Просто я не вірю в таке швидке одужання від такої затяжної хвороби. Вона обов'язково вилікується, і для цього вона вже зробила своє перше па.

Щодо хронометражу. Напевно, я більше тяжію до ПМ. І так воно і буде згодом. Але поки така історія.

Щодо пропозиції до продовження першої панічної атаки - згоден. Так буде цікавіше. Дякую.

На рахунок діагнозу - розповісти про це треба, але я так і не зомів нічого цікавого вигадати. Адже не хочеться, щоб це було сильно притягнуто за вуха.

Ще раз дякую за чудовий і змістовний коментар. Знову заграла уява. Якщо на якісь питання не дав відповіді, то випадково. Пишіть - відповім.

Написав Павло Остріков, 22:19 30.06.2013

Як там у класика - "людина створена не для того, щоб терпіти поразки".
Й сценарій "Па" напевно має на меті черговий раз подібну тезу проілюструвати. Історія напевно не нова, але зі своїм колоритом та виражальними засобами, чим власне й цікава.
Хоча також можливо імплікувати й щось на кшалт такої тези - "психотерапія як якісно новий стан змін психіки суб'єкта психотерапії черпає свою мотивацію в міжособистістних стосунках, які ..." ну й так далі. Хоча насправді ніякого плідного подолання панічних нападів, що засвідчило б оті якісно нові зміни, які б в свою чергу засвідчили б подолання хвороби й т.д. не відбулося, а натомість фінальні кадри історії демонструють класичне невротичне пристосування особистості як реакцію на необхідність подолання назрівшого конфлікту між необхідністтю досягнення результату, вмотивованого ціннісними орієнтирами (тут - міжособистістними стосунками з ученицею) та наявними можливостями для досягнення тої мети (вони, як добре показано, істотно звужені). Й все б то воно нічого, якби мова йшла саме про такий варіант розв'язки історії, та чомусь так видалося, що закладена в тексті тенденція мала б фіналізуватися не невротичним пристосуванням, а саме отими якісними змінами та здобуттям отого стану, що в рамках середньостатистичної норми прийнятто вважати психічним здоров'ям. А тому історія або не закінчилася й у ГГ все ще попереду, або вийшла дещо про інше.

Власне тут слід ще раз наголосити, чи малося на меті продемонструвати саме подолання отого діагнозу - панічний напад, а чи метою є показати саме ось такого героя з таким ось внутрішнім світом й саме такими його особливостями. Бо героїня та її світ таки добре висвітлені та переконливо себе презентують, мова лишень про співпадіння мети висловлювання та висловленого.
Ну й якщо вже торкнулися отого діагнозу - панічні напади, то напевно не погано було б й глядачеві почути його формулювання, а не лише його виразник через поведінку героїні. Адже тим самим було б більшою мірою локалізовано та презентовано головний конфлікт, навколо якого все обертається. Ну й напевно більше довіри б то викликало, якби діагноз прозвучав з вуст професіонала. Напевно лікаря чи голови отого релігійного об'єднання, що на волонтерських засадах відправив Раїсу допомагати Софії.
Й ще стосовно діагнозу - якщо панічний напад викликається саме необхідністтю героїні вийти за межі будинку та обгрунтований звуженністтю можливостей її ту дію вчинити, що звичайно цілком можливо, то це дещо не зовсім в'яжеться з первісною демонстрацією цієї особливості характеру Софії, адже, за текстом, перший її напад зобумовлений не необхідністтю покинути межі свого обжитого світу, а порушенням меж того світу, що далеко не те ж саме. Бо в такому випадку їй значно складніше було б впускати в межі свого світу й Раїсу, й тим паче Олю. Адже панічний напад штука доволі таки не контрольована й часом свідомі прагнення особистості геть неспівпадають з наявною поведінковою реакцією на той чи інший чинник. Й напевно значно переконливіше виглядала б презентація вищеозначених особливостей Софіїного характеру, аби сцена була б дещо продовжена й вона в певною мірою "афктивному" пориві таки порушила межі свого будинку, аби покарати нахаб й вже потім отямившись, таки пережила отой напад.

Стосовно хронометражу - 30 сторінок тексту начебто мають відповідати 30 хвилинам екранного часу. Й напевно для КМ то забагато. Для ПМ замало. Хоча воно зрозуміло, що основну частину займає майстерно розгорнута оповідь про становлення дружніх стосунків між двома жінками, аби між ними виріс відповідний рівень довіри, який би дозволив переконливо вмотивувати фінал та розв'язку. Й напевно з цим немає ніяких проблем, адже при нагоді вищеозначене можливо вмістити й в 3 хвилини, а виглядатиме цілком пристойно. З переробкою ж в ПМ так взагалі проблем виникнути не має, адже вистачає й місця, й матеріалу й потенціалу для такої трансформації. Хоча напевно варто все ж таки зупинити окрему увагу на певних діалогах, а саме на тих, що через них герої розкривають свою мотивацію, говорячи про неї - завжди виглядає не зовсім переконливо (сам не раз на ці граблі наступав;).) До того ж в даному випадку й дещо зайво, адже мотивація й без того вдало продемонстрована.

Ось напевно й все, що вкинулось в око при першому прочитанні. Якщо щось пропустив, то вже вибачайте та не судіть строго.

Написав Геннадій Коваль, 18:54 25.06.2013